4 вересня свій 59-й день народження святкує дивовижна жінка, людина з тонкою поетичною душею та наша шановна землячка – Кравченко Ніна Миколаївна із Сліпорід – Іванівки.
Пані Ніна народилася на початку вересня. Її життєвий шлях – це зразок чесної праці, життєвої мудрості, турботи про ближніх та глибокої любові до рідної землі. За роки життя вона здобула щиру повагу серед знайомих, колег та односельців завдяки своїй доброті, чуйності та готовності завжди прийти на допомогу.
Проте є у житті Ніни Миколаївни особлива, затишна сторінка, прихована від широкого загалу. Вона – поетеса, яка пише вірші серцем і суто для власної душі. Її поетичні рядки, народжені в хвилини тиші, роздумів та натхнення, не шукають гучної слави чи друкованих сторінок збірок. Вони – про красу природи, про радощі й тривоги людської долі, про безмежну любов до родини та незламну віру в добро. Ця творчість є справжнім душевним оберегом для неї самої та найближчих людей, які знають, яка багата й поетична душа прихована у цій скромній жінці.
Дорога Ніно Миколаївно!
Щиро вітаємо Вас із цим прекрасним днем народження! Дякуємо за Вашу щирість, мудрість та за те невидиме світло, яке Ви даруєте людям навколо себе.
Бажаємо Вам міцного здоров’я на довгі роки, миру в домі та в нашій рідній Україні, затишку, достатку та щоденної радості. Нехай Ваша поетична муза ніколи не залишає Вас, а кожен новий день дарує натхнення для нових щирих рядків, які зігрівають душу. Нехай у Вашому серці завжди панує квітуча весна, а доля буде прихильною до Вас та Вашої родини! Многая і благая літа!
З повагою друзі!
Моє село
Моє село не знамените,
Таких багато в Україні.
Та люди в ньому працьовиті
Мешкають здавна і донині.
По центру – вулиця Шевченка,
Й кутків нехитра планіровка:
Боярщина і Карасевка,
По той бік річки – Вакуловка.
Сучасні ферми, щедрі ниви,
Життя вирує тут щодня.
Тут ти захищений, щасливий,
Тут друзі, вчителі, рідня.
І кращий сон, коли ти вдома,
І легко думати про вічне,
Де кожна стежечка знайома,
Де кожне деревце – магічне.
Під Іловайськом однокласник Толя
І в Другій світовій мій дід
Поклали голови за волю,
Щоб мирним був наш Сліпорід.
Я землякам своїм бажаю
Достатку й затишку в родинах.
Нехай же завжди процвітає
Моя маленька Батьківщина!
* * *
Поміж дібров, посеред поля
Мій шлях додому пролягає.
Щоразу вслід мені тополя
Привітно вітами махає.
Навколо пахне полинами,
І бджоли мед несуть в село.
В блакиті неба, над ланами,
Змахнуло яструба крило.
Уже й городи. Я вже дома.
Втішають ріднії пенати.
Зникає сум, вляглася втома,
Йдемо із матір’ю до хати.
* * *
Мої друзі, не падайте духом.
Не здавайтесь обставинам,
довго живіть.
Хоч буває і скрутно, і туго,
Ви здоров’я своє бережіть.
Не сумуйте завчасно й задарма,
Не жалкуйте за тим, що пройшло.
І яка б не була ваша карма,
Зберігайте у серці тепло.
Намагайтесь завжди працювати,
Щоб любима робота була.
Бо щоденний свій хліб здобувати
Нам завіщано в поті чола.
Хтось відкрив за кордоном рахунки,
А у когось немає й гроша.
Не шукайте в грошах порятунку,
В рай покличеться гола душа.
І не будьте духовно ліниві,
Пізнавайте життя повсякчас.
Будьте в тонусі, будьте щасливі!
Хай любов супроводжує вас!
