Іноді здається, що є люди, які народжуються з особливим світлом у серці – світлом, яке вони щедро дарують іншим. Саме таким був наш талановитий земляк – Віталій Левкович Опанасенко з Почаївки. Людина, яка не шкодувала ні сил, ні часу, ні душі заради улюбленої справи. Його життя було нерозривно пов’язане з культурою рідного краю, а його праця – це тисячі усмішок, щирих емоцій і теплих спогадів у серцях глядачів.
Він умів створювати настрій, навіть, у найскладніші часи, запалювати іскру радості там, де її так бракувало. Через сцену, через творчість, через невтомну працю він не просто розважав – він об’єднував людей, надихав, зберігав і примножував культурні традиції свого краю. Його внесок – це не лише концерти й вистави, це жива душа громади, яка звучала в кожному його виступі.
Віталій Левкович Опанасенко народився і виріс у невеликій, але рідній серцю Ульяновці. Саме тут, серед простих людей, щирих усмішок і сільських буднів, формувався його характер – наполегливий, життєрадісний і творчий. Закінчивши восьмирічну школу, він вирушив до Полтави здобувати освіту, відкриваючи для себе ширший світ можливостей. Та життя внесло свої корективи – після училища його призвали до армії.
Повернувшись додому, Віталій не шукав легких шляхів – пішов працювати в колгосп, як і багато його односельців. Але його душа прагнула більшого. Паралельно з роботою він вступив на заочне відділення Гадяцького державного училища культури. Саме тоді він почав активно втілювати свою дитячу мрію – жити сценою.
Ще змалку Віталій захоплювався мистецтвом, любив театр, уважно спостерігав за виступами і мріяв одного дня самому вийти на сцену. І ця мрія здійснилася. Працюючи у Бесідівському сільському будинку культури, він почав робити перші впевнені кроки як артист і організатор. Згодом його творчий шлях привів до Почаївського сільського будинку культури – місця, яке стало для нього справжнім другим домом.
З 1991 року Віталій Левкович очолив клуб, і з того часу його життя нерозривно переплелося зі сценою. Він був не просто директором – він був серцем цього закладу. Натхненник, режисер, актор, організатор – людина, яка жила творчістю і надихала інших.
Завдяки його невтомній праці у будинку культури сформувалася потужна команда талановитих учасників художньої самодіяльності. Було створено театральний гурток, де народжувалися вистави до кожного свята і важливої події. Кожна постановка – це частинка його душі, його бачення, його любові до мистецтва.
Особливо яскраво проявився його характер у складні часи. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Віталій Левкович разом зі своєю творчою родиною не залишився осторонь. Вони організовували і продовжують проводити благодійні концерти, збираючи кошти для земляків, які стали на захист України. Його сцена стала не лише місцем мистецтва, а й осередком підтримки, єдності та віри.
Та на початку березня цього року його життя раптово обірвалося… Його серце зупинилося, залишивши по собі невимовний біль і порожнечу. Осиротіла родина – без люблячого чоловіка і батька. Осиротіла і його велика творча родина – колектив Почаївського будинку культури.
1 квітня у стінах рідного клубу відбувся концерт пам’яті – щирий, теплий і водночас болісний. Згадати Віталія Левковича приїхали колеги з різних сіл громади. Лунали слова співчуття, спогади, вдячність. Але найсильніше говорила тиша… Незвично порожнім було місце за режисерським пультом.
І все ж це місце не може залишатися порожнім – бо справа його життя має жити далі.
