У Тарасівській гімназії відбулася зворушлива та водночас болісна подія — відкриття меморіальних дошок на честь загиблих захисників України, випускників школи Ігоря Волика та Сергія Штепи. Цей день зібрав разом учнів, педагогів, батьків, представників громади та всіх небайдужих, щоб вшанувати пам’ять тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої держави.
Захід розпочався під звуки скорботної мелодії «Плине кача». Учні читали проникливі рядки про біль утрати, про матерів, які так і не дочекалися дзвінка від своїх синів, про землю, що стогне від війни. У цих словах відчувався спільний біль усієї громади.
Ведучі наголосили, що Україна завжди платила високу ціну за свою свободу, і сьогодні ми знову втрачаємо найкращих — тих, хто міг жити, творити, любити, але обрав шлях захисника. Під звуки Державного Гімну України присутні вшанували пам’ять Героїв.
Під час заходу згадали життєвий шлях кожного з полеглих воїнів. Сергій Штепа — щирий, працьовитий, турботливий сім’янин, який любив рідну землю та людей. Він загинув у травні 2025 року на Сумщині внаслідок ворожого удару. Ігор Волик — життєрадісний, наполегливий, добрий хлопець, який працював, будував своє життя, але став на захист України. Він загинув у липні 2025 року на Донеччині.
Особливо хвилюючим моментом стало відкриття меморіальних дошок. До підніжжя дошок поклали квіти — як символ вдячності, пам’яті та невимовного болю.
Хвилина мовчання об’єднала всіх у спільній тиші. У цій тиші — і скорбота, і гордість, і вдячність. Згадали також інших загиблих воїнів, чиї життя забрала війна.
До слова були запрошені: міський голова Віталій Колісніченко, директорка гімназії Наталія Бігун, староста Тарасівського старостату Сергій Дяченко. У своїх виступах вони наголошували на важливості пам’яті, єдності та підтримки родин загиблих. Звучали слова подяки батькам за виховання справжніх патріотів.
Захід завершився патріотичними віршами та піснями про Україну — сильну, незламну, таку, що вистоїть попри всі випробування.
Цей день залишиться в серцях усіх присутніх як нагадування про високу ціну свободи. Меморіальні дошки на стінах рідної школи відтепер щодня нагадуватимуть учням про Героїв, які колись ходили цими коридорами, мріяли, будували плани — і віддали життя за майбутнє України.
Герої не вмирають. Вони живуть у нашій пам’яті, у наших серцях і в нашій боротьбі за мирне та вільне життя.
