У Гребінківському міському центрі культури і дозвілля відбулася зустріч представників державних органів із рідними військовослужбовців, які вважаються зниклими безвісти або перебувають у ворожому полоні.
Подібний захід у Гребінці проводився близько півтора року тому, однак біль, тривога й очікування родин за цей час нікуди не зникли. У багатьох в очах – сльози, а в серці лише одне бажання: дочекатися своїх найдорожчих живими.
На початку зустрічі до присутніх звернулася заступниця міського голови Леся Радченко. Вона представила учасників заходу та наголосила, що цього дня до Гребінки приїхали представники різних державних і соціальних структур, які можуть надати роз’яснення щодо пошуку зниклих безвісти, повернення військовополонених, соціального захисту родин та інших складних питань.
У зустрічі взяли участь представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, керівник робочої групи Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими у Полтаві та Сумах Владислав Носенко, працівник Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Олег Чугай, заступниця начальника управління у справах реінтеграції, соціального захисту ветеранів та внутрішньо переміщених осіб Лідія Чайка, заступник начальника СПД №1 ВП №1 Лубенського районного відділу поліції Анатолій Грушовий, головний спеціаліст ЦВС Валентина Плис, діловод ВОМР Оксана Ніколаєнко, головний спеціаліст із соціальної роботи Вікторія Зінченко, помічниця народного депутата України Тетяна Усик та помічник Уповноваженого Олексій Даценко.
Найбільше запитань стосувалося того, як формуються списки на обмін, чи можна дізнатися точне місце перебування людини в полоні, чому статус військовополоненого або зниклого безвісти часто не підтверджується тривалий час.
Представники Координаційного штабу пояснили, що слова чи повідомлення з неофіційних джерел не мають юридичної сили. Усі дані перевіряються виключно через офіційні канали взаємодії. Родинам також рекомендували звертатися до Міжнародного Комітету Червоного Хреста, який здійснює гуманітарну діяльність щодо військовополонених та зниклих безвісти.
Під час зустрічі наголосили, що, поки немає достовірно встановленого факту загибелі та не проведені всі необхідні юридичні процедури, людина не визнається загиблою. Водночас російська сторона нерідко не підтверджує перебування українських військових у полоні. За словами представників робочої групи, понад половина випадків тривалий час залишаються непідтвердженими, а під час підготовки до обмінів російська сторона може змінювати списки буквально в останній момент.
Окрему увагу приділили соціальним питанням. Присутнім надали роз’яснення щодо призначення пенсій, державних виплат, пільг, оформлення необхідних документів та отримання допомоги сім’ями військовослужбовців.
Кожна родина, яка прийшла цього дня до зали, має власну історію болю, очікування та надії. Одні вже роками чекають бодай найменшої звістки, інші лише нещодавно зіткнулися з невідомістю. Усі вони ставили непрості запитання, на які, на жаль, не завжди можна дати однозначну відповідь.
Попри це, такі зустрічі залишаються надзвичайно важливими. Вони дають можливість родинам отримати достовірну інформацію від компетентних фахівців, особисто поставити запитання та відчути, що вони не залишилися наодинці зі своїм горем.
Найголовніше, що об’єднує всіх присутніх, – це віра і надія. Надія на те, що кожен зниклий безвісти буде знайдений, а кожен військовополонений повернеться додому живим. Саме заради цього сьогодні живуть, моляться і чекають сотні українських родин, серед яких і родини наших земляків із Гребінківської громади.
