Родини зниклих безвісти захисників України живуть у невідомості, але сподіваються, що їхні рідні живі. Та відсутність достовірної інформації вимотує сили та збільшує біль щодня. Це стан, у якому відсутні орієнтири, а результати подій неможливо передбачити. Ми не можемо звикнути до втрат. А війна щодня нам шле сумні звістки про тяжкі втрати…
Сьогодні Гребінківщина прощалася з Захисником України, нашим земляком Іваном Васильовичем Дяченком. Довгий час – три роки, він вважався безвісти зниклим. Та біль втрати, який пережила родина, громада і всі, хто знав Івана Васильовича, неможливо передати словами.
У скорботі залишилися дружина Марія Михайлівна, сини Віталій та Денис, мати Якилина Кирилівна, брати, рідні, близькі, побратими, друзі та земляки.
У Тарасівці, біля рідного дому відбувся траурний мітинг та прощання з нашим мужнім захисником. В останній раз побував у рідному домі Іван Васильович, в останній раз рідні зустріли свого сина, чоловіка, батька, брата, друга.
Іван Васильович народився 6 лютого 1975 року в Стукалівці. У рідному селі минули його дитинство та юність. Навчався Іван у Стукалівській школі до 9 класу, потім продовжив навчання у Гребінківській загальноосвітній школі №2, яку закінчив у 1992 році.
У 1993 році хлопець закінчив Гребінківську школу ДОССАФ, після чого працював водієм у рідному колгоспі. У 1994 році Іван був призваний до лав армії. Після проходження військової служби повернувся до рідного господарства та продовжив працювати водієм.
У різні періоди життя Іван Васильович працював за кордоном. Він був працьовитою, відповідальною людиною, не боявся труднощів і завжди прагнув бути опорою для своєї родини.
У 2004 році вступив до вищого професійного училища залізничного транспорту, де здобув професію помічника машиніста. Свою трудову діяльність на залізниці розпочав помічником машиніста, а згодом працював машиністом.
У 2007 році Іван Васильович переїхав до села Тарасівка, де жив, працював, дбав про родину та будував майбутнє.
У 2022 році, під час повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, Дяченко Іван Васильович був призваний на військову службу на посаду гранатометника мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти військової частини А 1376.
Відданий військовій присязі на вірність Українському народові, виконуючи військовий обов’язок з оборони України, захисту її незалежності, суверенітету та територіальної цілісності, під час відсічі збройної агресії російської федерації проти України солдат Іван Васильович загинув 4 квітня 2023 року поблизу населеного пункту Діброва Сіверськодонецького району Луганської області.
Траурний мітинг розпочав перший заступник Гребінківського міського голови Володимир Миколайович Зінченко. Він висловив співчуття рідним загиблого і , зокрема, сказав: «Іван Васильович назавжди залишиться у пам’яті рідних і громади як добра, працьовита, відповідальна та мужня людина, яка стала на захист рідної землі й віддала своє життя за Україну».
Багато хороших слів про воїна було сказано військовими, односельцями, побратим Олексій з 58 бригади поділився спогадами під час церемонії прощання. Староста Тарасівського старостинського округу Сергій Олександрович Дяченко з болем у серці розповів про брата, про тяжкі роки надії на його повернення. Усі разом помолилися за упокій мужньої, згорьованої душі Івана Дяченка. Заупокійну службу провів отець Миколай з Пирятина.
Під час проведення траурного мітингу були зачитані імена усіх загиблих Героїв-земляків. Присутні схили голови і вшанували Хвилиною мовчання гребінківців, які заплатили життям за свободу і незалежність нашої Батьківщини. Їхніми іменами названі вулиці та провулки у нашій громаді, також встановлені меморіальні дошки на фасадах закладів освіти, де вони навчалися. Майбутні покоління гребінкківців повинні знати наших Героїв – земляків, хто ціною власного життя виборював мир та спокій нашої України. Адже пам’ять сильніша за смерть. Ми будемо пам’ятати, якою дорого ціною нам дається воля, будемо передавати усім наступним поколінням цю важку і болючу пам’ять.
