Ми вирушили до Стукалівсько-Григорівського старостату, щоб на власні очі побачити стан дороги, про яку останнім часом так багато говорять місцеві жителі. Так, дорога зустріла нас не надто привітно, одразу стало зрозуміло, чому ця тема настільки болючу для людей, які користуються неї чи не щодня.
Стан дорожньої інфраструктури залишається однією з актуальних проблем для багатьох громад України. В умовах воєнного стану та обмежених бюджетних ресурсів пріоритетними напрямами фінансування є безпека, оборона, підтримка критичної інфраструктури та соціально важливих послуг. Через це можливості спрямовувати значні кошти на капітальні ремонти доріг суттєво обмежені.
У більшості громад ремонтні роботи проводяться переважно в межах наявного фінансування та зосереджуються на найнебезпечніших ділянках доріг. Найчастіше йдеться про ямковий ремонт, підсипання дорожнього покриття або виконання аварійних робіт, які дозволяють підтримувати проїзд транспорту. Водночас багато доріг місцевого та регіонального значення потребують комплексного відновлення, на яке наразі бракує ресурсів.
Саме тому особливо важливим стає ефективний діалог між мешканцями громад, органами влади та відповідними службами. За умов обмеженого фінансування спільне визначення пріоритетів, пошук можливих джерел підтримки та напрацювання поетапних рішень дозволяють громадам поступово вирішувати найбільш гострі інфраструктурні проблеми.
Ситуація з дорогою до сіл Стукалівсько-Григорівського старостату є прикладом такого виклику. Незважаючи на склад-ні умови, мешканці, місцева влада та представники громадськості прагнуть об’єднати зусилля для пошуку реалістичних шляхів покращення транспорт-ного сполучення та забезпечення рівного доступу жителів до освітніх, медичних і соціальних послуг. Саме тому ми, колектив редакції газети “Гребінчин край”, напередодні нашого професійного свята – Дня журналіста, вирушили у чергову робочу поїздку.
Дорогою трапився ще один промовистий епізод. На узбіччі ми помітили безпритульних цуценят. Не змогли проїхати повз – сфотографували малечу та опублікували допис у Facebook, сподіваючись, що для них знайдуться господарі. Але головна мета поїздки чекала попереду. Діставшись Григорівки, ми побачили охайні вулиці, чепурні будиночки, доглянуті садки та квітники. Так, тут є і двори, в яких давно ніхто не господарює, але більшість, усе ж таких, де мешкають працьовиті господарі. А найголовніше, нас зустріли чистотою та охайністю місця, в яких місцеві жителі час від часу зустрічаються – площа перед сільським будинком культури, вигін, де розміщується старостат та інші.
Незабаром почали збиратися місцеві жителі. Люди прийшли, приїхали не просто поспілкуватися – вони прийшли зі своїми проблемами, надіями та бажанням бути почутими. Розмова вийшла щирою і відвертою. Кожен мав що сказати про життя у віддалених селах та труднощі, з якими доводиться стикатися щодня.
До зустрічі долучився і староста Стукалівсько-Григорівського старостату Анатолій Панченко. Він добре знає проблеми своїх сіл і не приховує: стан дороги сьогодні є питанням номер один. Адже саме від неї залежить вирішення багатьох інших проблем. Як сказав під час зустрічі Анатолій Петрович, місцева влада – у пошуку реальних механізмів вирішення цієї проблеми, адже вирішити її можна лише спільно, сконсолідувавши зусилля.
Через погане дорожнє покриття люди мають труднощі з поїздками до міста, медичних закладів та державних установ. Особ-иво болючою ця проблема є для дітей. Оскільки в селах Стукалівка та Григорівка немає навчальних закладів, школярі щодня їздять до Гребінки шкільним автобусом. Кожна така поїздка – це випробування, як для транспорту, так і для водіїв.
Є й інший бік проблеми, про який говорять не так часто. Уже понад два роки в громаді впроваджується система роздільного збору відходів. Майже в усіх селах встановлені контейнери для пластику, скла та паперу. Проте до Стукалівсько-Григорівського старостату ця ініціатива поки що не дійшла. Причина все та ж – дорога. Спецтранспорт підприємства “Екосервіс-2022” просто не може регулярно курсувати таким маршрутом. Одна жінка, яка теж була на зустрічі, розповіла нам, що теж дуже хоче аби у їхньому селі були встановлені баки для роздільного збирання відходів. Уже більше десяти років вона збирає скло у мішки і зберігає вдома. Відвести у Гребінку немає змоги, а викинути кудись їй не дозволяє сумління.
У результаті жителі старостату залишаються осторонь екологічних змін, які вже відбуваються в громаді. А відсутність можливості сортувати сміття призводить до появи стихійних сміттєзвалищ.
Під час зустрічі ми обговорили й можливі шляхи вирішення проблеми. Ми пояснили людям, які прийшли до нас на зустріч, що дорога перебуває у віданні обласних структур, тому саме там мають ухвалюватися рішення щодо її ремонту. Після обговорення учасники зустрічі вирішили підготувати звернення до обласних органів влади та профільних дорожніх служб із проханням звернути увагу на критичний стан дороги та вжити необхідних заходів.
Люди не просять неможливого. Вони хочуть безпечно добиратися до роботи, щоб діти без проблем їздили до школи, щоб до сіл міг доїжджати транспорт і щоб вони мали ті самі можливості, що й інші жителі громади.
Коли зустріч завершувалася, у розмовах усе частіше звучало слово “надія”. Надія на те, що цього разу проблема не залишиться лише темою для обговорень. Адже хороша дорога – це не просто асфальт. Це зв’язок між людьми, доступ до послуг, розвиток сіл і впевненість у завтрашньому дні.
Матеріал підготовлено за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу завдяки фінансуванню від Українського Медіа Фонду.
Світлана Педоряка.
