Знову трагічна звістка сколихнула нашу громаду. На щиті повернувся до рідного краю Захисник України, наш земляк — солдат Калукогло Олександр Вадимович, який віддав своє життя за свободу і незалежність України.
Траурний мітинг з нагоди поховання Героя відбувся біля будинку, де Олександр проживав разом із родиною. Тут зібралися рідні, друзі, земляки, представники громади, освітяни, військовослужбовці та всі, хто прийшов провести Захисника в останню земну дорогу.
Олександр Калукогло народився 19 грудня 1982 року в Одесі. Та значна частина його життя була пов’язана з нашим краєм. З першого по п’ятий клас він навчався у селі Куйбишеве Оржицького району, а згодом продовжив навчання у Слободо-Петрівській загальноосвітній школі, де закінчив 9 класів.
У шкільні роки Олександр був спокійним, врівноваженим юнаком. Особливо захоплювався футболом. Жив разом із мамою та братом у Слободо-Петрівці. У мирному житті працював охоронником у Києві, будував плани на майбутнє, як і кожна людина, яка хоче жити, працювати, бути поруч із рідними.
Та війна внесла свої жорстокі корективи.
У жовтні 2024 року Олександр став до лав Збройних Сил України. Він мужньо виконував військовий обов’язок, служив номером обслуги зенітного ракетного взводу військової частини А7014.
Тривалий час воїн вважався зниклим безвісти. Рідні жили надією, чекали звістки, вірили, що Олександр повернеться. Але дива не сталося.
Його останній бій відбувся 15 жовтня 2025 року під час оборонних дій поблизу села Середнє Донецької області. Там, захищаючи Україну, Олександр Калукогло загинув. До останнього подиху він залишався вірним Військовій присязі, своєму народові та Україні.
Під час траурного мітингу зі словами щирого співчуття до родини загиблого звернулися перша заступниця міського голови Леся Радченко, директорка Слободо-Петрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Тетяна Ященко, бойовий побратим, представник Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У словах, які звучали цього дня, — біль утрати, вдячність за мужність Героя та низький уклін його родині. Адже жодні слова не здатні втамувати біль матері, брата, рідних і близьких, які назавжди втратили дорогу людину.
Присутні помолилися за упокій душі загиблого Захисника.
Життя Олександра Калукогло було не таким довгим, як хотілося б його рідним. Але його життєвий шлях назавжди залишиться частиною героїчної історії України. Він віддав найдорожче — своє життя — за те, щоб Україна була вільною, а її люди мали право жити на своїй землі.
Сьогодні громада схиляє голову у скорботі перед пам’яттю свого земляка.
Висловлюємо найглибші співчуття мамі Світлані Леонідівні, брату Сергію Анатолійовичу, усім рідним, друзям та побратимам Олександра.
Ми пам’ятатимемо кожне ім’я. Бо поки живе пам’ять — живуть Герої.
Низький уклін Захиснику України!
Вічна пам’ять Олександру Калукогло.
