Вже стало традицією збиратися всією громадою на благодійні концерти та ярмарки. Такі заходи проводяться і в старостатах, і в Гребінці. У кожного жителя громади є можливість «задонатити» на ЗСУ або придбати товари, смаколики, виготовлені дбайливими руками. Працівники культури – завжди окраса таких свят. Всі наші урочистості, концерти, літературно-музичні постановки, вечори та дитячі ранки організовані працівниками культури. І ми годинами спостерігаємо за сценічним дійством, підспівуємо солістам, переживаємо разом з акторами, і надихаємося побаченим.
Вже двадцять п’ять років поспіль розпочинає наші свята незмінна ведуча – Леся Баранівська.
Завжди витончена і красива, в елегантних сукнях і костюмах, з красивою зачіскою і щирою українською мовою. Леся Леонідівна сама своєю присутністю дарує позитивний настрій. А розтривожити серце кожного вона може, коли візьме до рук бандуру та заграє і заспіває “Лелечу долю”. Протягом року образи ведучої кардинально змінюються – вона може бути і чарівником, і феєю, і розбійником, і піратом на культурно-мистецьких заходах для дітей.
Неперевершений образ куми Мотрі у виконанні Л.Л.Баранівської на Міжнародному фестивалі культури “Гребінчині вечорниці” , що ще до війни проходив у Мар’янівці. І це не дивно, адже мар’янівська земля, де народився наш славний земляк Є.П.Гребінка, стала другою батьківщиною і для Лесиної родини.
Леся народилася у місті Староконстянтинів, Хмельницької області. І мама, Валентина Григорівна, і тато, Леонід Васильович, мали гарні голоси і любили співати. Тож і доньку віддали навчатися до музичної школи. Точно знаючи, що освіту за плечима не носити, а в житті вона згодиться. Леся займалася бальними танцями в хореографічному класі. Хотілося дівчинці опанувати і фортепіано, та викладач музичної школи, Валентина Анатоліївна заграла для неї на бандурі. Як Лесі сподобалося те незвичне звучання інструменту!
Вона зразу зробила свій вибір, і пішла навчатися в класс бандури. Потім стала учасницею ансамблю бандуристів і ніколи не пошкодувала, що опанувала цей український народний струнно-щипковий інструмент. Коли він звучить, здається розкривається душа цілого народу. Тому, навіть, не стояло питання, куди піти навчатися після школи. Звичайно, до Хмельницького музичного училища, на класс бандури. Після закінчення училища Леся разом з батьками переїхала до села Новодар, Гребінківського району. Молодого спеціаліста з радістю зустріла завідуюча відділом культури району Н.О.Приходько. Леся Леонідівна розпочала свій трудовий шлях у районному будинку культури 6 вересня 1999 року.
І вже двадцять п’ятий рік працює в цьому закладі культури, зараз Леся Баранівська – завідуюча відділом з основних видів діяльності Гребінківського міського будинку культури. Всі сценарії свят і урочистостей створюються за її робочим столом. Маючи великий досвід організації мистецько-культурних заходів, Леся Леонідівна вміє внести родзинку у кожний захід. Щоб і дорослим, і малим було цікаво.
Підтримує маму вся її родина – чоловік Володимир та донечки Вікторія і Дар’я. Хоч і мають дівчатка гарні голоси, співають, але перевагу віддають спортивним заняттям. Займаються в секції з легкої атлетики. Мама теж з дитинства дружила зі спортом, та обрала професію, пов’язану з музикою, мистецтвом та культурою. Адже мистецтво та культура завжди будуть «на часі»!
