Ще одна болюча втрата об’єднала Гребінківську громаду в спільній скорботі. Після довгих місяців невідомості та болісного очікування рідні, близькі, друзі, односельці та представники громади провели в останню дорогу нашого земляка, Захисника України Сергія Миколайовича Тихенка.

Траурний мітинг-прощання відбувся біля рідного будинку воїна. Тут, серед людей, які знали Сергія, які пам’ятають його життєвий шлях, панували тиша, сльози та невимовний біль. Жовто-блакитні прапори, квіти, схилені голови й слова вдячності були символом пошани до людини, яка стала на захист рідної землі та віддала за Україну найдорожче – своє життя.
Сергій Тихенко народився 9 жовтня 1978 року в селі Світанок Гребінківського району. Там розпочав навчання у місцевій школі, а згодом продовжив його у Гребінківській загальноосвітній школі № 1, яку закінчив у 1996 році. Після цього навчався у професійно-технічному училищі № 46 села Лазірки, де здобув професію тракториста-водія.
У 1996–1998 роках проходив строкову військову службу. Повернувшись до цивільного життя, працював у ПЧ № 18.
На початку повномасштабного вторгнення Сергій працював у Чехії. Але, коли Україна опинилася перед смертельною небезпекою, він не залишився осторонь. Повернувся додому, адже вважав своїм обов’язком захистити Батьківщину.
12 березня 2022 року Сергія Миколайовича призвали на військову службу за мобілізацією. Він служив стрільцем-зенітником, сумлінно виконував бойові завдання, за що неодноразово був відзначений грамотами.
20 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Улакли Донецької області воїн зник безвісти. Для його родини почався довгий і нестерпний період очікування. Рідні до останнього сподівалися на диво, вірили, що Сергій живий і повернеться додому. Та результати встановлення особи загиблого військовослужбовця підтвердили найстрашніше: цього дня Захисник загинув, боронячи незалежність і територіальну цілісність України.
Сергію Миколайовичу назавжди залишилося 46 років…
Під час траурного мітингу зі словами щирих співчуттів до родини звернулася перша заступниця Гребінківського міського голови Леся Радченко. Вона висловила глибоке співчуття рідним і близьким загиблого, розділила їхній біль та наголосила на ціні, яку українці платять за свободу і незалежність своєї держави. У пам’яті громади Сергій назавжди залишиться людиною, яка не побоялася стати на захист України. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять загиблих воїнів.
Слова скорботи та підтримки родині висловили: староста Тополівського старостинського округу Володимир Бондар, завідувачка філії Гребінківська ЗОШ І-ІІ ступенів №1 Опорного закладу Гребінківська ЗОШ І- ІІІ ступенів №4 Юлія Тютюнник та представник Гребінківського відділу Лубенського ТЦК та СП капітан Вадим Бахмач. Разом із настоятелем Свято-Миколаївського храму присутні помолилися за упокій душі Сергія Тихенка.
У глибокій скорботі залишилися дружина, донька, син, батьки, сестра. Для них ця втрата – невимовний біль, який неможливо втамувати словами. Довгі місяці надії змінилися гірким усвідомленням непоправного. Відтепер на рідному порозі чекатимуть лише спогади, а в серцях назавжди житиме любов до найдорожчої людини.
Громада схилила голови перед подвигом свого земляка. Його життєвий шлях – це історія людини, яка у вирішальний для країни час зробила свій вибір і стала на захист рідної землі.
Сергій Тихенко віддав життя за Україну, за наше право жити на своїй землі, за майбутнє наступних поколінь. І цей подвиг не буде забутий.
Світла пам’ять Захиснику України! Щирі співчуття родині. Низький уклін за сина, чоловіка, батька, брата, за Воїна.
Вічна пам’ять і слава Герою!










