Старі люди говорять: “Життя прожити – не поле перейти”, “на віку, як не довгій ниві…”. І справді, не завжди доля квітами встеляє, бувають в житті і хуртовини, і заметілі. Радість зі смутком граються в “схованки”. Та “обраними” можуть себе вважати ті, кому Бог подарував кохання.
І вік – не перешкода. І юні, і зрілі можуть закохатися та змінити своє життя на краще.
Так трапилося і в житті Сергія Григоровича та Галини Леонідівни з Рудки.
Сергій Григорович працює оператором газової котельні у Локомотивному депо Гребінка, а Галина Леонідівна – директорка Рудківського сільського будинку культури. Чоловік знається на техніці та механіці, та має “золоті” руки, вміє робити все. А жінка пов’язала своє життя з культурою, то ж з ентузіазмом підходить до всіх конкурсів та свят, що проводяться в Гребінківській громаді. У лютому Галина Сінчук стала пере-можницею регіонального літературного конкурсу читців творів Є.П.Гребінки. Жінка вразила журі поетичністю виконання прозового уривку “Так собі до земляків” Євгена Гребінки та щемливою сердеч-ністю читання поезії Богдана Томенчука “Вишийте, мамо, бронежилет”. Також Галина Леонідівна була активною учасницею обласного літературно- музичного свята “Гребінчина світлиця”, вона майстерно виконала роль господині. Та її чоловік, Сергій Григорович, осторонь не стоїть. В усьому допомагає дружині. І на репетиції до Гребінки їздити, і на конкурси. Коли виникає необхідність у додатковому реквізиті для театралізованого дійства – Сергій Григорович приходить на допомогу. І цього разу сплів тинок для імпровізованої оселі, кошик – для господині. Коли сільські аматори сцени взимку колядували та щедрували, чоловік власноруч виготовив Різдвяну зірку. Змайстрував і лелече гніздо для виступу сільського колективу на фестивалі. Галина Леонідівна пишається своїм коханим, адже в усьому має підтримку від нього. Та й щоб прийняти будь-яке рішення, завжди з ним радиться. “У нас різні характери, але ми завжди домовляємося, шукаємо компроміс в спірних питаннях”, – розповідає Галина Леонідівна.
Спільна праця завжди поєднує людей. Чоловік та жінка разом господарюють в оселі, на квітнику, на городі. Подружжя вже чекає першого весняного тепла, коли на клумбі забуяють першоцвіти – проліски, крокуси та ранні тюльпани. А далі радуватимуть око айстри, хризантеми, півонії та прості українські чорнобривці. Сергій Григорович полюбляє хазяйнувати в тепличці, сам вирощує розсаду овочевих культур та квітів. Також з радістю працює в саду та на винограднику.
А ось два роки тому в саду подружжя змайструвало альтанку. Сергій Григорович зробив стріху з очерету та сплів тинок навкруги. Таке затишне містечко вийшло в дворі! Тепер там за теплої пори збираються діти та онуки.
Адже альтанка під очеретяною стрі-хою – місце сили їхньої родини.
