Саме такі слова сказав при зустрічі з рідними Едуарда Гейка його бойовий товариш. Сьогоднішня розповідь про нашого славного земляка, Героя цієї жорстокої війни, зовсім молодого чоловіка – Едуарда Сергійовича Гейка.
2 серпня Едуарду виповнилося б 29 років. Але йому назавжди 27…
У бою за Україну, її свободу та незалежність, 30 січня 2024 року, поблизу міста Авдіївка на Донеччині, загинув наш земляк із Загребелля – Гейко Едуард Сергійович. Вірний присязі, він віддав життя, боронячи рідну землю від ворога.
Тривалий час Герой вважався зниклим безвісти. Родина жила в очікуванні, сподіваючись на диво. Але у березні цього року тіло воїна було повернуто після обміну. З глибоким сумом, схиливши голови, громада зустрічала його на рідній землі…
Минуло небагато часу, біль втрати не стихає. За це час народився ще один племінник, який знатиме свого героїчного дядю лише із розповідей рідних та фотографій…
Народився Едуард 2 серпня 1996 року в місті Гребінка. Навчався у Гребінківській ЗОШ №2, яку закінчив у 2012 році. Разом із друзями дитинства Артемом Тихолізом, Владславом Міхно та шкільним другом Сергієм Биковцем ганяли на велосипедах, а згодом на мопедах, грали у футбол у нашій загребельські “печірі”.У нього було веселе безтурботне дитинство.
Далі було навчання в Березоворудському фаховому коледжі, потім – у Лазірківському ПТУ, мріяв стати механіком. Здобував професію також у Люботинському ліцеї залізничного транспорту.
Працював стропальником у локомотивному депо, потім – у Києві на підприємствах, що займалися металом і будівельними матеріалами. Молодий чоловік не боявся праці, був відповідальним і добросовісним. Колеги поважали його, цінували за щирість та надійність.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Едуард разом із батьком Сергієм Гейком добровільно пішов до військкомату. Сергій Гейко вже мав бойовий досвід, адже під час строкової служби був у так званих “гарячих точках”. У 2022 році батько Героя Сергій Гейко отримав серйозне поранення, потім ще довго лікував опіки від фосфорного вибуху.
Едуард розпочав службу у Лубенському районному ТЦК та СП, пізніше був переведений у бойовий підрозділ. Служив у складі 110 окремої механізованої бригади. Спершу воював на Чернігівщині, згодом – у найгарячіших точках сходу України. Освоїв багато спеціальностей, бо розумів: саме ці знання та навички зараз потрібні фронту. Сам за власні кошти доукомплектовував свій автомат, купував собі амуніцію.
Під час служби на блокпості у рідному Загребеллі Едуард познайомився з Альоною. І хоча молоді люди увесь час жили в одному селі, але не були знайомі. Їхнє знайомство швидко переросло у глибокі почуття. Вони мріяли про весілля, про спільне майбутнє, про сім’ю… Але війна перекреслила ці плани.
13 грудня 2023 року Едуард приїжджав у відпустку. Це було в останнє, коли він був вдома. А 21 січня, вирушаючи на фронт, ще раз вдалося побачитися з батьками у Пирятині – побратими зупинили маршрут, щоб хлопець міг на кілька хвилин обійняти найдорожчих.
26 січня Едуард зателефонував мамі. Сказав, що йде на бойове завдання, й надовго зникне зі зв’язку. Більше на зв’язок не вийшов…
Бої під Авдіївкою були одними з найкривавіших. Противник діяв підступно – ворожі ДРГ проникали в тил, маскуючись під українських військових. Частина наших захисників загинула, деякі потрапили у полон. Серед них є і земляк Роман. Рідні Едуарда Гейка чекають повернення воїна з полону, щоб дізнатися хоч щось про загибель сина…
Тіло Едуарда повернули лише після перемовин і обміну. Один з побратимів сказав родині: “Бився як лев. Загинув як Герой”.
Едуард любив техніку, природу, життя. Грав у футбол з друзями, ганяв на мопеді, гостював у бабусь – Любові Павлівни та Галини Петрівни. Любив свою сестру Альону, кохану Альону, мріяв про родину, дім і мирне небо.
Його мрії не здійснилися. Але він залишив по собі приклад справжнього патріотизму, самопожертви та мужності. Пам’ять про цього мужнього молодого чоловіка житиме серед його рідних, серед земляків.
У різному селі Загребеллі його іменем названа вулиця. На приміщенні школи, де навчався Герой, встановлена меморіальна дошка. На Алеї пам’яті – його портрет. Портрет Едуарда Гейка тепер розміщено і у експозиції 110 бригади “Завдяки тобі” Авдіївка”. Там поряд розміщені портрети Героїв, які віддали життя, захищаючи Україну. Цей музей курсує по всій Україні. А світлий спомин про Едуарда Гейка – Героя – захисника – навічно в пам’яті земляків!
