«Прости, мене, мій сокіл ясний,
Що я тебе не вберегла!
Ти так любив цей світ прекрасний
Печалі тінь на очі мамині лягла…»
Сьогодні відбулося відкриття меморіальної дошки на честь загиблого земляка, мужнього захисника України Бибика Олександра Михайловича. Біля будинку, де жив Герой, зібралися його найрідніші люди, друзі, знайомі, керівництво громади, земляки. Почесне право відкрити меморіальну дошку Герою було надано представникам юного покоління гребінківців.
Олександр Бибик народився 2 листопада 1990 року у с. Березова Рудка .У 1996 році вступив до першого класу Березоворудської загальноосвітньої школи. У 2005 році закінчив 9 класів. У цьому ж році вступив до Березоворудського аграрного технікуму.
З 2009 по 2012р.р. навчався у Національному університеті біоресурсів і природокористування України.
З 2012 по 2013р.р. проходив строкову службу у Збройних Силах України.
З 2013 по 2016р.р. працював у органах внутрішніх справ.
У 2015 році захищав Батьківщину у зоні АТО у Донецькій області.
24 лютого 2022 року був призваний до лав Збройних сил України. З перших днів війни обороняв м. Київ, з травня 2022 року – Чернігівський кордон. Згодом захищав Харківську область.
18 жовтня 2023 року в районі населеного пункту Єлизаветівка Донецької області, внаслідок мінометного обстрілу, отримав поранення несумісне з життям.
За участь у заходах із забезпечення оборони України Указом Президента України Володимира Зеленського наш Герой був нагороджений посмертно відзнакою «За оборону України».
Під час пам’ятних заходів перед присутніми виступили міський голова Віталій Колісніченко та директор Березоворудської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Микола Прокопенко.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять Героя Олександра Бибика та всіх полеглих у боротьбі за незалежність та територіальну цілісність нашої держави.
Допоки ми живі, житиме пам’ять про героїв, мужніх воїнів, безстрашних захисників, які ціною власного життя виборювали щасливе майбутнє Батьківщини. Ми будемо передавати цю нашу пам’ять, як найбільший скарб нації, усім майбутнім поколінням.
Холодний смуток душу охопив,
Дощем заплакав, свічка догорає…
Він не дожив, недокохав, не долюбив…
Та праведна душа не помирає.
Вона тепер у світлому раю
Вона на небі вже у Бога.
Поліг із честю воїн у бою,
Щоб ближче стала наша Перемога!
