Війна серце крає. Гіркі насіває плоди.
Найкращих втрачаєм, відважних, таких молодих!
Їм жити б і жити…Любити…За тиждень-весна.
Їм в щасті б купатись, якби не проклята війна!
(Ніна Третяк)
У селі Олександрівка сьогодні провели в останню путь нашого земляка, мужнього воїна захисника Андрія Вікторовича Романюту.
Герой поліг у битві з ворогом, виборюючи цілісність своєї держави і мирне життя для українців. Батьки до останнього сподівалися на повернення єдиного сина до рідної домівки живим та здоровим. Але на жаль дива не сталося…
Народився Андрій Романюта 3 листопада 1996 року в с. Олександрівка Гребінківського району Полтавської області. З 2003 по 2012 рік навчався в Олександрівській ЗОШ І-ІІ ступенів. Був здібним учнем та навчався на відмінно.
У 2012 році вступив до Полтавського кооперативного коледжу, який закінчив у 2016 році. Вищу освіту здобув у Київському національному університеті харчових технологій. Працював в м.Києві. Андрія завжди цікавила історія, безмежно любив Україну та був справжнім її патріотом, був авторитетом та лідером серед друзів.
У листопаді 2023 року під час повномасштабного вторгнення Андрій став на захист України в ряди Збройних Сил України.
Андрій Романюта служив стрільцем-санітаром 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти 1 штурмового батальйону в/ч 4010.
На початку лютого в родину надійшла тяжка звістка про те, що їхній Андрій пропав безвісти. Всі рідні, друзі, односельці, земляки молилися, аби він був живим і неушкодженим.
Кілька днів тому рідним повідомили про загибель їхнього сина і брата.
І ось сьогодні, біля рідної хати зібралися рідні, друзі, односельці, земляки, що провести в останню путь Героя Андрія Романюту.
Зі словами спогадів та щирих співчуттів до рідних звернулися міський голова Віталій Колісніченко, староста Олександрівського старостинського округу Сергій Плахтир, колишній директор Олександрівської ЗОШ І-ІІ ст. О.В.Гусак, начальник 5-го відділу Лубенського ТЦК та СП Артем Колісник.
Священнослужителі провели чин відспівування Героя.
Андрій віддав своє життя заради того, щоб ми мали цей світлий день, мирне небо і спокій на своїй рідній землі. Він хотів, щоб діти в школі навчалися, він хотів, щоб ми жили повноцінним життям.
Спочивай з Богом, Андрію! Світла пам’ять завжди житиме в серцях твоїх рідних і усіх земляків. Агресор відповість за смерть кожного нашого воїна, кожної дитини, за кожну материнську сльозу, за кожен поруйнований будинок, за кожен метр спаленої землі. Герої не вмирають! Слава Україні!
