Є люди, чия життєва дорога вимірюється не лише роками, а й добрими справами, щирою відданістю обраній справі та любов’ю до людей. Саме такою людиною є наша поважна землячка — Людмила Миколаївна Ясинська, яка сьогодні відзначає свій славний 70-річний ювілей.
Життєвий шлях Людмили Миколаївни — це приклад невтомної праці, громадянської активності та справжнього служіння людям. Народжена долею у непростий час, вона ще в юності разом із батьками переїхала з Казахстану на Гребінківщину, яка згодом стала для неї рідною. Саме тут формувався її характер — наполегливий, відповідальний, чуйний до чужого болю.
З раннього дитинства Людмила Миколаївна мріяла стати педагогом, і цій мрії судилося здійснитися. Після закінчення школи вона вступила до Полтавського педагогічного інституту імені В. Г. Короленка. Її трудова діяльність розпочалася у школі № 4 старшою піонервожатою. Згодом були роки роботи у середній школі № 1 на посаді завідувачки інтернату, викладання хімії та біології в Овсюках.
Найбільший і, мабуть, найяскравіший період педагогічного життя Людмили Миколаївни пов’язаний зі Слободо-Петрівською середньою школою, де вона пропрацювала 23 роки. Тут вона стала вчителем вищої категорії, виховала чотири покоління учнів, була класним керівником, натхненним організатором шкільного життя. Її уроки хімії та біології, позакласні заходи, тематичні вечори, зокрема улюблені всіма «Золоті осені», назавжди залишилися у пам’яті вихованців. Недаремно й сьогодні, через багато років, колишні учні телефонують, цікавляться її життям, дякують за науку і підтримку.
Маючи 26 років педагогічного стажу, Людмила Миколаївна вийшла на пенсію за вислугою років. Та активна життєва позиція не дозволила їй зупинитися. У 2001 році вона прийняла новий виклик — сферу соціального захисту населення. Витримавши конкурсний відбір, стала завідувачкою відділу соціальної допомоги вдома, а згодом — директоркою територіального центру соціального обслуговування непрацездатних громадян у Гребінці.
Саме з її ім’ям пов’язане створення і становлення терцентру — справи, яка для багатьох здавалася нездійсненною. Протягом десяти років Людмила Миколаївна очолювала заклад, чітко визначила пріоритети соціального захисту ветеранів війни і праці, людей з інвалідністю, самотніх громадян. Під її керівництвом колектив із 82 працівників працював злагоджено, з милосердям і щирою турботою про кожного підопічного. Робота терцентру неодноразово відзначалася грамотами, подяками та занесенням на Дошку пошани Гребінківщини.
І сьогодні, перебуваючи на заслуженому відпочинку, Людмила Миколаївна залишається активною, небайдужою до життя громади. Вона — почесний ветеран Гребінківщини, член президії ради ветеранів, учасниця університету Третього віку, клубу «Ветеран». Попри проблеми зі здоров’ям, веде активний спосіб життя, займається фізкультурою, постійно навчається й надихає інших власним прикладом.
Особливе місце в її серці займає родина. Людмила Миколаївна з любов’ю збирає родинний літопис, досліджує родовід, передає дітям та онукам знання про коріння, виховуючи повагу до сімейних цінностей та історії роду.
70 років — це вік мудрості, глибокої життєвої філософії та заслуженої поваги. За цими роками — тисячі добрих справ, вдячні учні, колеги, люди, яким вона простягнула руку допомоги.
Щиро бажаємо Людмилі Миколаївні міцного здоров’я, душевного спокою, родинного тепла, радості від кожного дня та мирного майбутнього в щасливій Україні. Нехай життя ще довго дарує світлі миті й щиру людську вдячність.
