У Гребінківській громаді відбувся особливий, до сліз зворушливий вечір пам’яті — концерт заслуженої артистки України Олени Білоконь, присвячений річниці загибелі нашого мужнього земляка, Захисника України Едуарда Гейка.
Це був не просто концерт. Це була тиха молитва у піснях. Це була сповнена болю й світла зустріч сердець, які зібралися разом, аби вклонитися пам’яті молодого Героя, чия доля обірвалася так рано, але чий подвиг назавжди залишився в історії громади й України.
У залі цього вечора панувала особлива атмосфера — скорботна, щира, пронизана любов’ю та вдячністю. Тут були рідні й друзі Едуарда, земляки, які знали його з дитинства, ті, хто бережуть у серці пам’ять про молодого, доброго, сильного духом хлопця. У кожному погляді — сльози. У кожному слові — біль втрати. У кожній хвилині — гордість за воїна.
Згадували його життєвий шлях, короткий, але такий яскравий.
Едуард Гейко народився 2 серпня 1996 року, проживав у селі Загребелля Гребінківської громади. Навчався у Гребінківській ЗОШ №2, здобував професію, працював, мав золоті руки, добре розбирався в техніці, завжди допомагав рідним. Він жив простим мирним життям, будував плани, мріяв, кохав… Планував одружитися, подали заяву на червень…
Та війна безжально перекреслила ці мрії.
З перших годин повномасштабного вторгнення Едуард разом із батьком Сергієм пішов добровольцем. Не мавши досвіду служби, він зробив вибір серцем. Коли його намагалися зупинити, сказав прості, але такі сильні слова:
«Так а хто, як не я…»
Він став до лав Збройних Сил України, виконував завдання, ніс службу, охороняв кордони, а згодом вирушив туди, де було найважче — під Авдіївку.
У січні 2024 року Едуард у складі малої групи тримав оборону спостережного пункту на околицях міста. Понад тиждень разом із побратимами стояв під безперервними обстрілами, під натиском ворога.
30 січня 2024 року під час масованого штурму сили були нерівні. Едуард загинув у бою, залишившись вірним присязі й Україні до останнього подиху.
Його тіло повернули родині лише у березні 2025 року. 20 березня громада провела свого Героя в останню путь із військовими почестями…
Цей вечір пам’яті став даниною любові й вдячності. Олена Білоконь зі сцени подякувала батькам за велику честь — присвятити концерт пам’яті їхнього сина, та за те, як гідно й духовно вони зберігають його ім’я.
Зі словами співчуття й підтримки виступив міський голова Віталій Колісніченко, наголосивши, що громада завжди пам’ятатиме свого Героя.
Також цього дня проводився благодійний збір коштів для наших захисників. На засоби обігріву вдалося зібрати майже 19 тисяч гривень — ще один доказ того, що пам’ять про полеглих живе у добрих справах заради тих, хто продовжує боротьбу. Заслужена артистка України Олена Білоконь подякувала усім, хто допоміг організувати і провести цей пам’ятний захід.
Особливо проникливим моментом вечора стало виконання пісні, яку Олена Білоконь створила спеціально в пам’ять про Едуарда. Цей твір став справжнім музичним символом вечора — піснею-реквіємом, піснею-молитвою, присвяченою молодому загиблому Захиснику.
Пісня має назву «Воїн світла» — і в цих словах, здається, вмістилася вся суть Едуарда: чистого серцем, мужнього духом, світлого хлопця, який без вагань став на захист України.
Коли в залі прозвучали перші акорди, багато хто не стримував сліз. Адже це була не просто композиція — це була жива пам’ять, яка звучала у голосі артистки, у кожному рядку, у кожній ноті. Це була подяка Герою, який віддав найдорожче — своє життя — заради майбутнього України.
Кожна пісня нашої знаменитої землячки, які вона виконувала сьогодні пронизані особливим змістом, часто пекучим болем і смутком, але усі вони наповнені вірою, надією і любов’ю. А слова пісні, що прозвучали як молитва всього українського народу:
Дай, Боже, сили нам перемогти
І Україну нашу берегти!
У спадок дітям не залишити війну,
А відродитися із попелу й вогню!
Дай, Боже, сили нам перемогти
І Україну нашу берегти!
Світла пам’ять Едуарду Гейку.
Герої не вмирають — вони назавжди залишаються в наших серцях.
Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.
