Соціальна робота – це спеціалізована діяльність з обслуговування та соціального захисту окремих груп і категорій населення. Щорічно в першу неділю листопада відзначається День працівника соціальної сфери. Цей день є важливим нагадуванням про роль, яку відіграють соціальні працівники в нашому суспільстві, їхній внесок у підтримку та допомогу людям у складні моменти життя.
Кожна людина чи її рідні можуть потрапити в ситуацію, коли потребуватимуть сторонньої допомоги. Звичайно, це дуже страшно, але в житті треба бути готовим до будь-яких труднощів. Найчастіше допомога потрібна пенсіонерам, дітям-сиротам, інвалідам, людям з обмеженими можливостями.
Завжди мріяла допомагати людям Тетяна Степанівна Козаченко. Вона разом з родиною переїхала на Гребінківщину з Чорнобильської зони, з Овруча. Спочатку разом з чоловіком Анатолієм Володимировичем мешкали в Овсюках, потім перебралися у Гребінку. Виростили двох синів – Володимира та Владислава, вже мають і онуків Сашу та Артемка. Діти та онуки мешкають в Будапешті. Тетяна Степанівна їздить до них, щоб допомогти доглядати малечу. А на роботі вона піклується про старших.
Соціальна робота – одна з тих професій, яка підтримує людину тоді, коли вихід самотужки їй не вдається знайти. Людські проблеми та їх вирішення є основним вектором діяльності соціального працівника. Тетяна Степанівна вже давно працює у Гребінківському територіальному центрі соціального обслуговування.
“Соціальні працівники територіального центру надають різноманітні побутові соціальні послуги одиноким непрацездатним громадянам, котрі потребують сторонньої допомоги”, – розповідає Тетяна Степанівна. – “Я займаюся придбанням та доставкою товарів із магазину, приготуванням їжі, придбанням медикаментів, допомагаю своїм підопічним дістатися до закладів охорони здоров’я.”
Зараз Гребінківський територіальний центр переїхав у інше приміщення, у відділеннях тривають ремонти.
У відділенні медико – соціальної реабілітації Гребінківського терцентру за призначенням лікаря інваліди та пенсіонери отримують безкоштовні, невідкладні медико – соціальні послуги масажиста, медичної сестри, проводиться реабілітація клієнтів у фізіотерапевтичному кабінеті.
У терцентрі діє пункт прокату технічних та інших засобів реабілітації , є палиці, милиці, інвалідні візки, ходунки. Його послугами можуть користуватися інваліди та інші особи міста, які за висновком медичного закладу потребують тимчасового користування засобами реабілітації.
Також у територіальному центрі надаються безкоштовні послуги взуттєвика, швачки, оператора пральної машини, перукаря, працює бібліотека. Є послуга по безкоштовному перевезенню малозабезпечених інвалідів, ветеранів, які відносяться до мало мобільних груп населення.
Професія соціального працівника є складною, виснажливою та напруженою. Але соціальна робота неймовірно цікава, служить на благо, дарує людям надію. З теплотою і щирістю розповідає Тетяна Степанівна про своїх підопічних. Їх у неї одинадцять, дев’ятеро бабусь і два дідуся. Старшому підопічному Петру Михайловичу Ліновицькому 94 роки, він інвалід І групи по зору. Другому дідусеві Івану Васильовичу Маліченку – 78. Чоловікам Тетяна Степанівна завжди готує смачні страви, адже вони самі їсти не варять. Цього разу соцпрацівниця приготувала, на їх замовлення, борщ та гарбузову кашу. Одиноких пенсіонерів з Гребінки Тетяна Степанівна навідує двічі на тиждень, а людей з інвалідністю – щодня. Серед її підопічних – Тамара Дмитрівна Швидченко, Валентина Григорівна Бєхтєва, Лариса Михайлівна Поліно, Алла Михайлівна Камєнєва, Віра Іванівна Середа, Ганна Іллівна Корж. З початком повномасштабної війни Гребінка прийняла багато внутрішньо-переміщених осіб. Серед підопічних Тетяни Степанівни – переселенці з Донеччини: Раїса Афанасіївна Фоміна, Олена Афанасіївна Пахуща, Алевтина Павлівна Теліцина. Раїса Афанасіївна каже: “Ми дуже вдячні нашій Тані за допомогу. Вона – щира та доброзичлива людина, допомагає нам в усіх справах. До нас приходила і Ірочка, теж працівниця терцентру. Ми від всього серця вітаємо дівчат з професійним святом і дякуємо за добро і турботу про нас.”
Соціальна робота – це вияв милосердя, творення добра та турбота про ближнього не тільки через службові обов’язки, а й за велінням совісті та покликанням душі. Треба бути співчутливим, товариським, розумним, допитливим, постійно займатися самовдосконаленням і не боятися труднощів, мати грунтовні знання і бути особистістю, щоб вирішувати долі інших людей та допомагати їм. Саме тому соціальна робота – не лише професія, це покликання, найвищою нагородою за яке є людська шана та вдячність.
