14 лютого – для нас не тільки день всіх закоханих, а вже і сьома річниця наших відносин! На щастя, наше сімейне життя було і є прекрасним періодом. Адже ми – одне ціле, і жодна відстань, або життєві складні ситуації не змогли нас роз’єднати. Мій чоловік Олександр освідчився мені тут, в Берліні, біля телевізійної вежі, що стала для мене своєрідним символом висоти, свободи, і головне – польоту. Ми навчалися в одній школі, жили в одному місті, в Гребінці, майже в сусідніх будинках, але не зустрічалися.
Доля звела нас в 2017 році, коли я була студенткою. Майже 150 кілометрів нас розділяли протягом трьох років, і саме ця відстань дала нам зрозуміти, що кохання варте всього! Ми різні особистості, в нас різні погляди, та думки. Важливо поважати одне одного, зважати на думки, навіть, якщо вони кардинально різні.
Для мене величезним прикладом слугує історія кохання моїх дідуся Євгена та бабусі Владліни. Це велике, міцне, незламне, і безкінечне кохання, про яке я мрію написати книгу, або зняти фільм. У моєї бабусі було непросте дитинство. Вона не бачила своєї матері, а батько мав іншу сім’ю.
Дівчинка залишилася у величезному світі самотньою. Вона пережила всі випробування долі, стала сильною і незалежною. Одного дня мій дідусь Євген побачив красуню Владліну і закохався на все життя. Та шлях до серця коханої був тернистим. Кожен день він приходив на робоче місце, де бабуся працювала, і приносив їй квіти. Та бабуся не відповідала взаємністю. Вона переживала, що його сім’я не захоче прийняти бідну дівчину, без батьків, і майже без грошей. Дівчина намагалася триматися осторонь. Згодом кохання перемогло! Вони прожили пліч-о-пліч більше шістидесяти років! Ми, діти та онуки, разом святкували їх діаматнове весілля! До останніх своїх днів дідусь щодня говорив бабусі, як сильно він її любить. В них двоє синів, і четверо онуків, і безсмертне кохання!
А мій чоловік Олександр для мене став представником справді сильної статі, і прикладом справжнього чоловіка. Саша ніколи не “кидає слова на вітер”, завжди готовий підставити мені своє сильне плече. В цьому жорстокому світі дуже важливо мати людину, яка буде з тобою все життя. Потрібно разом йти до мети, не зважаючи на всі перепони. Досвід нашої пари показав, що перше правило міцної сім’ї – повага одне до одного. І що “чоловіки – з Марса, а жінки – з Венери”, – як писав Джон Грей. Та тим цікавіше жити разом! Кохайте, та будьте коханими!
Анна Вельбой.
