До дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС
Українські міста здригаються від вибухів, палають домівки і гинуть люди. Сташна війна прийшла на нашу землю. Рашисти вбивають і катують мирне населення, руйнують об’єкти української енергетичної інфраструктури. Ракетні удари ворога знищують ТЕС та ТЕЦ по всій Україні, погрожують підірвати ГЕС та АЕС. Запорізьку атомну електростанцію захопили окупанти. Наробили біди рашисти і на Чорнобильській АЕС. Весь світ здригнувся від атомних погроз армії рф.
Україна вже проходила в своїй історії етап ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.Саме 14 грудня було офіційно повідомлено про завершення будівництва і прийняття в експлуатацію комплексу захисних споруд над зруйнованим у результаті вибуху четвертим енергоблоком ЧАЕС. Зараз в цей день вшановують учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Це, по суті, була перша перемога над зловісним атомом, який вирвався з-під контролю людини після квітневого вибуху. Цей день пам’яті давно став скорботним нагадуванням всьому людству про важку перемогу над вогнем, який охопив реактор атомної станції.
Серед тих, хто боровся зі страшним лихом, було чимало наших гребінківців, які ризикуючи життям та здоров’ям, в ті пекельні дні з честю виконали свій обов’язок перед Батьківщиною. Гіззат Галієвич Абдрахманов хоч і народився на Уралі, в далекій Челябінській області, та з дитинства мешкав у Гребінці. Навчався у ЗОШ №4 міста. Після закінчення школи здобув професію зварювальника в Полтавському ПТУ. Спочатку працював в Дорстрої, потім – в НГЧ. Одружився на красивій дівчині Тетяні з Гадяча. А коли прийшла в Україну біда – аварія на Чорнобильській атомній електростанції, разом з іншими чоловіками з Полтавщини поїхав ліквідовувати її наслідки. Гіззат Галієвич розповідає, що тоді йому було лише 25 років і він не усвідомлював, як і більшість ліквідаторів, всіх ризиків роботи з радіоактивними речовинами. Мало знали про невидиму радіацію. Чоловіки працювали на ЧАЕС 30 днів, видаляли радіоактивні відходи, проводили дезактивацію забруднених радіо-нуклідами територій, засипали їх піском та щебенем. Ліквідатори аварії на ЧАЕС пройшли через усі кола ядерного пекла. Багато з цих людей не дожили до теперішніх днів, віддавши своє життя задля збереження життя і здоров’я майбутніх поколінь.
Тому учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які проживають у нашій громаді, створили громадське об’єднання “Союз чорнобильців Гребінківщини” та щороку збираються разом. Вони зустрічаються на пам’ятні для ліквідаторів дати, вшановують своїх друзів, які відійшли у вічність та підтримують одне одного.
Великою підтримкою для кожного з них є родина. У Гіззата Галієвича вдома – жіноче царство. Разом з дружиною виховали донечку Віту, а зараз бавляться п’ятирічною онукою Еммою. Вона – дідусева розрада. Разом читають і малюють, грають в різні ігри. Онука вже знає, що таке війна. Здригається від виття сирен. А дідусь, як і кожен українець, мріє про мирне небо над Україною та щасливе майбутнє дітей та онуків. І сподівається, що більше ніколи наша земля не буде забруднена радіацією та не здригнеться від атомного вибуху.
