«Як мало він прожив, і як багато нам лишив у спадок!» – читала свій вірш присвячений нашому талановитому земляку Євгену Гребінці, поетеса Ніна Третяк. Талановиті гребінківці, активні учасники мистецького клубу при Гребінківському міському краєзнавчому музеї зустрілися, щоб поспілкуватися у колі однодумців, почитати вірші, поспівати українських пісень.
«Євген Гребінка – співець рідного краю, – з таких слів розпочала свою розповідь директор Гребінківського міського краєзнавчого музею Людмила Андріївна Безвиненко, – Наш земляк прожив коротке, але яскраве життя. За свої 36 років він встиг написати 40 прозових творів, 27 байок, багато віршів, які стали відомими піснями.
Євген Гребінка талановито писав як українською, так і російською мовами.
Існуючий суспільно-політичний порядок царської росії змусив Євгена у 1834 році покинути Україну та виїхати до далекого Санкт-Петербурга, хоч все своє життя він мріяв жити в рідній Україні».
В столиці російської імперії він зблизився з молодими письменниками, вихідцями з України. А в 1835 році познайомився із молодим Тарасом Шевченком. Євген організовує викуп Шевченка з кріпацької неволі, а в 1840 році допомагає видати перший у світі “Кобзар”.
В цей час Євген знайомиться з молодими українськими письменниками, які жили в столиці і на той час були маловідомими. Він мріє надрукувати їх твори українською мовою у додатках до журналу “Отечественные записки”. Але царська цензура заборонила друкувати твори українською мовою. Тоді Гребінка вирішив за свої власні кошти видати альманах “Ластівка”. Тарас Шевченко активно допомагає Євгену втілити в життя цей задум.
Євген Гребінка з великою теплотою і любов’ю згадує рідну Україну, рідну Полтавщину. Так багато творів в його творчості присвячено саме цим місцям. Тому тому ми і називаємо його співцем рідного краю. Його твори спонукають нас до пізнання світу, викликають бажання наслідувати позитивні риси персонажів прочитаних байок, повагу до людей і любов до рідної землі, доброту, людяність, потребу в справжній дружбі.
