21 січня наша гребінківська поетеса Валентина Рябоконь святкувала свій 75-річний ювілей.
У Гребінківській міській бібліотеці відбувся теплий й зворушливий захід під назвою “Поезія, народжена серцем”, присвячений поважній даті людини, для якої слово стало покликанням і способом осмислення життя. Ведуча урочистостей Надія Фальківська, зберігач фондів Гребінківського краєзнавчого музею, розповідала про сторінки долі, що сформували волю і характер гребінківки Валентини Рябоконь.
До ювілярки звернулася секретар Гребінківської міської ради Людмила Цапенко та зачитала вітальну листівку міського голови Віталія Колісніченка. “Поезія Валентини Миколаївни вирізняється щирістю та простотою та дарує насолоду поціновувачам її творчості”, – сказала Людмила Василівна. До привітання ювілярки долучилася і в.о. завідуючої відділу культури і туризму Гребінківської міської ради Римма Гінкул.
Розділити важливу подію з ювіляркою зібралися друзі, колеги по перу, поети та односельці. Атмосфера заходу була щирою й родинною: звучали поетичні рядки Валентини Рябоконь, у яких — любов до рідного краю, пам’ять про прожите, біль і надія, прості людські радощі й тривоги. Її вірші читали як сама авторка, так і гості заходу, вкладаючи у кожне слово власні емоції та вдячність.
Окрім поезії, захід був наповнений спогадами та історіями з життя поетеси. Розповідала про життєвий шлях Валентини Рябоконь завідувачка Гребінківським міським краєзнавчим музеєм Л.А.Безвиненко. Людмила Андріївна розказала про громадську активність ювілярки в усі періоди життя, про її уміння підтримати словом і порадою. Багато теплих слів прозвучало на адресу ювілярки від односельців із Слободо-Петрівки, місця, де вона народилася. Подякувала Валентині Рябоконь за вагомий внесок у культурне життя та збереження духовних цінностей директорка Слободо-Петрівського сільського будину культури Любов Московченко. А жителька села, студентка Київської естрадно-циркової академії Таміла Квач виконала а капела українську пісню “Туман яром…”. Прозвучав музичний дарунок для ювілярки від Анатолія Сина та Миколи Скрипніченка у вигляді попурі запальних українських мелодій. А юні таланти із вокального колективу Олени Цяпко – Антон Димко та Ліза Онищенко заспівали українських пісень.
Цей поетичний захід став не лише святом, а й справжньою зустріччю однодумців, яких об’єднує любов до українського слова. Він ще раз довів: поезія живе доти, доки знаходить відгук у серцях людей, а творчість Валентини Миколаївни і надалі залишається близькою та зрозумілою її читачам.
Поезія Валентини Рябоконь — це передусім щира розмова з природою і з рідним краєм. У її віршах оживають знайомі з дитинства пейзажі: тихі вулиці, поля й луки, сади у цвіту, річки, що несуть у собі пам’ять поколінь. Авторка вміє побачити красу в простому й буденному, наділяючи кожну деталь глибоким змістом і теплом. Рідна земля у її поезії — жива істота, до якої звертаються з любов’ю і вдячністю. Через образи природи поетеса передає свій внутрішній стан, роздуми про час, долю людини, зв’язок минулого і сьогодення. Саме тому ці вірші близькі читачам: у них кожен упізнає свій край, свою стежку, своє небо над домом. Адже поезія Валентини Рябоконь народжена серцем.
Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.
