Завжди Україна славилася своїми піснями. Народні аматорські колективи створювалися і в селах, і в містах. Сприйняття українцями власної національної ідентичності під час війни в нашій країні спричинило бум нового українського фольку. Популярність артистів, що обрали етнонапрям, вказує, що, нам, українцям, цікаво дізнаватись більше про історію культури свого народу та вивчати традиції й звичаї предків. Та сьогодні розповідаємо нашим читачам про жіночий фольклорний колектив “Солоспів” з Мар’янівки, що зберігає українську автентику та популяризує фольклорний жанр. Жінки досліджують співочі традиції нашого краю, свого рідного села, вивчають техніки виконання старовинних пісень. Цієї осені “Солоспів” святкує свій двадцятирічний ювілей. Колектив готує ювілейну концертну програму “Пісня, що єднає серця”.
Учасниці фольклорного колективу “Солоспів” – це люди поважного віку, вони є безпосередніми носіями пісенної спадщини свого краю. Вони ще пам’ятають існування давніх пісень у побуті, часто й самі були учасниками народних обрядів. Чи не кожна учасниця гурту, якій понад 70 років, у юності виходила заміж за старовинним весільним обрядом, дружкувала, була свашкою чи коровайницею. Жінки від своїх бабусь “успадкували” тексти та манеру виконання обрядових пісень. Саме фольклорний колектив стає джерелом інформації для молодого покоління щодо традиційної культури.
Пісенна спадщина Гребінківщини надзвичайно різноманітна. Кожне село нашої громади різниться неповторністю співацької манери. Автентичним співом вирізнялася і Мар’янівка. У витоків створення сільського фольклорного колективу стояла колишня завідувачка Мар’янівського клубу – Завадська Валентина Григорівна. Солістками першого складу були Ольга Василівна Писаренко, Ольга Іванівна Малихіна, Марія Микитівна Діденко. “Дизайнеркою”, як би зараз сказали, жіночих костюмів була Алла Олександрівна Попова. Майстриня не лише “вигадувала” образи артистів, а й власноруч відшивала одяг та головні убори. Багато зусиль та свого таланту у розвиток співочого колективу поклали вокалістки Ніна Костянтинівна Линовицька та Ольга Макарівна Саган. Пам’ять про творчих учасниць, які відійшли у інший світ, бережуть у колективі.
Учасники пісенного гурту стали однією родиною. І це не просто красиві слова. Адже на репетиції ходили цілими сім’ями. Так довгий час виступали поруч мама Надія Андріївна Дворник та донька Тетяна Сергіївна Фаєнко. Зараз у колективі співають дві невістки Наталія Іванівна Згуровська та Лідія Леонтіївна Згуровська. Лідія Леонтіївна довгий час була художнім керівником фольклорного гурту. “Нинішній склад фольклорного колективу “Солоспів” – це десять жінок та гармоніст Володимир Павлович Саган”, – розповідає директорка Мар’янівського сільського будинку культури та нинішній художній керівник Віра Михайлівна Герасько. Володимир Павлович зараз на пенсії і двічі на тиждень відвідує репетиції жіночого колективу. Раніше чоловік працював у місцевій школі, викладав музику та фізкультуру. Ходив на репетиції гурту і Володимир Миколайович Харченко. Також залюбки поспішають до клубу на репетиції у вівторок та четвер Галина Іванівна Пампуха, Катерина Григорівна Саган, Надія Йосипівна Діденко. Солісткою нинішнього складу фольклорного співочого колективу є Любов Іванівна Кочума. Співають у “Солоспіві” і Надія Михайлівна Яненко, Любов Володимирівна Спичак, Віра Володимирівна Рачинська. Долучилася до колективу з початком повномасштабної війни і переселенка з Донецької області Алла Могильна.
Існують українські автентичні пісні різної давності. До більш раннього прошарку належать обрядові, до пізнішого – необрядові. Для побутових ліричних пісень характерна широта їх розповсюдження. Подібні пісні зустрічаються чи не в кожному селі. Проте вражає своєю оригінальністю саме місцевий варіант. По-своєму, “по-мар’янівські”, звучить пісня “Не сіяла, й не орала” у виконанні фольклорного гурту “Солоспів”. Справжню пісенну традицію свого села демонструють жінки, коли виконують пісні “Туман яром”, “Ой на горі, на високій”. “По-особливому у виконанні нашого фольклорного колективу звучить пісня на слова Кобзаря “Защебетав соловейко”, – розповідає Віра Михайлівна.
В різних складах “Солоспів” – це дружний колектив. Жінки товаришують між собою, часто збираються, разом відмічають іменини та різні свята. Коли розпочалася повномасштабна війна з росією, колектив деякий час не збирався. Тяжко було співати, коли війна на твоїй землі. Почали збиратися у клубі, щоб плести сітки на фронт, збирати та відправляти посилки воїнам. Переконливим став той факт, що завдяки виступам “Солоспіву” вдавалося збирати значні суми на допомогу армії. Всі концерти, що організовуються у Мар’янівському сільському будинку культури – благодійні.
Як розповідає староста села Тетяна Василівна Ігнатович, за всі двадцять років існування фольклорного колективу, скарбничка нагород “Солоспіву” лише збільшувалася. Жіночий колектив з Мар’янівки – активні учасниці фольклорних свят та концертів у Переяслав-Хмельницькому, Сорочинцях, Полтаві, Березовій Рудці. Дипломами І ступеню колектив відмічали на всеукраїнських та обласних оглядах-конкурсах, фестивалях. Переможцями Полтавського конкурсу народної творчості “Звучи, рідна мово”, організованого на відзна-чення 80-річчя від дня народження Героя України, народної артистки України Раїси Опанасівни Кириченко став сімейний дует Згуровських із “Солоспіву”. Тетяна Василівна каже: “Фольклорний колектив “Солоспів” провів тур старостатами нашої громади. У звітному концерті було презентовано творчі здобутки аматорського колективу та окремих виконавців. Співачки, маючи яскраву творчу індивідуальність, талант, природні здібності, завжди показували високий рівень виконавської майстерності, демонстрували розкриття і яскравість художніх сценічних образів. “Солоспів” – це гордість нашого села!”
Фото із архіву Мар’янівського сільського будинку культури.
