У той час, коли жіночий футбол в усьому світі стрімко розвивається, у нашій країні, в силу різних обставин, він лише набирає обертів. Щоправда, з кожним роком зростає інтерес до цієї гри і серед дівчат. Поволі зникають гендерні упередження, футбольні фанати розуміють, що жіночі матчі теж можуть бути цікавими.У багатьох країнах світу жіночий футбол – один з найпопулярніших командних видів спорту. Батьківщиною жіночого футболу прийнято вважати Англію. Саме там 1895 року створили перший жіночий футбольний клуб ТheBritishLadies. І жіночий футбол на туманному Альбіоні був шалено популярний. За даними англійських архівів, 1917 року в Престоні жіночий матч зібрав 10 тисяч глядачів. (За інформацією сайту Відділу жіночого футболу УАФ Всеукраїнська асоціація жіночого футболу) Таким успіхом не могли похвалитися, навіть, найсерйозніші чоловічі поєдинки.
На теренах радянського союзу, до якого певний час входила Україна, жіночий футбол був просто заборонений. Пояснювали, що такі фізичні вправи “негативно впливають на організм жінок”. При цьому радянська влада не забороняла жінкам працювати в шахтах, на шкідливих заводах та фабриках, і, навіть, вантажницями в портах. Але, це вже інша історія…
Лише наприкінці вісімдесятих років минулого століття з’явилася Асоціація жіночого футболу, а вже через два роки відбувся перший Чемпіонат Світу з футболу серед жінок. 1999-го чемпіонат відвідали понад 650 тисяч глядачів і глядачок, близько мільярда в 70 країнах подивилися по телевізору. Власне кажучи, із цього часу гра лише посилює темпи розвитку. Але всі ми добре пам’ятаємо, які події переживала наша країна в той час, в якому економічному стані була. Отож, можна сказати, що про жіночий футбол в Україні знову заговорили лише на початку двотисячних. Саме тоді у Гребінці створилася перша дівоча команда футболісток. Це сьогодні наша Гребінківська громада у питанні розвитку жіночого футболу серед лідерів. І завдячувати у цьому треба талановитому тренеру і директору Гребінківської дитячо-юнацької спортивної школи Володимиру Леонідовичу Жилі. А ще, як це не дивно звучить, щасливому випадку, завдяки якому і була зорганізована команда. До 2000 року Володимир Леонідович успішно тренував хлопців і, навіть, і не планував якось змінювати склад команд. Аж ось з Полтавського обласного відділення їм надійшло розпорядження спробувати створити дівочу команду для участі у спартакіаді школярів із футзалу. Ідея виявилася цікавою, хоча як її реалізувати, тренер і гадки не мав. Але, подумавши і порадившись і з колегами, вирішили спробувати створити команду з групи ганболісток, яких тоді тренувала Момот Ганна Василівна.
— Тренувалися місяць, дівчатам подобалася нова гра, хоча їм було непросто поєднувати заняття і з футболу та гандболу, – розповідає Володимир Леонідович, – Спершу нічого майже не виходило, але ми наполегливо тренувалися і не хотіли відступати. Ми ж спортсмени – здаватися без боротьби не звикли! Виступили непогано. Зайняли перше місце серед команд області.
Виступили просто чудово, як для дебютантів. Але, направду сказати, інші команди були теж новачками у цій грі. Просто гребінківські дівчата змогли краще підготуватися. А ще у тодішній команді була одна талановита гравчиня – Яна Шевченко з Корніївки, яка дуже любила грати у футбол із сусідськими хлопцями на вигоні. Не дивно, що батьки помітили любов дівчини до спорту і відвели Яну до Гребінківської ДЮСШ. Доки не було футбольної групи, дівчина займалася гандболом. Але коли Володимир Леонідович покликав у дівочу футбольну команду – зраділа. Інші учасниці команди теж швидко освоїли особливості гри і показували добрі результати. До складу футбольної дівочої команди у перші роки входили: Тетяна Узол, Інна Сачава, Катя Овчаренко, Олена Боровик, Анна Кохановська, Яна Шевченко, Лілія Діденко, Юля Жолобецька, Юлія Линовицька, Марина Даценко, Тетяна Доля.
У фіналі спартакіади команда Гребінки грала із командою з Лубен. На матчі була присутня Надія Босікова – гравчиня однієї відомої на той час жіночої футбольної команди “Енергія”. Їй дуже сподобалася гра команд фіналісток, а може, просто жінка захотіла підтримати і заохотити своїх юних землячок продовжувати розвивати жіночий футбол, тож Надія запросила представниць обох команд та їхніх наставників побувати на тренуваннях, пограти на одному полі з уже відомими футболістками. Ця подорож стала своєрідним поштовхом до дій, дівчата побачили зовсім інший спортивний рівень. Побачили перспективу, і дехто з них задумався про подальшу спортивну кар’єру.
У 2001 році при Гребінківській ДЮСШ створилася дівоча футбольна команда “Надія”. Сформувалося ядро основних гравчинь, а вже до них доєдувалися інші вихованки спортивної школи.
— Розвиток дівочого футболу у нас в районі стали одразу підтримувати. Адже це була нова для багатьох гра, цікава, незвична, – розповідає В.Л.Жила, – Та й дівчата непогано виступали на турнірах, прославляли рідну Гребінку на багатьох аренах.
Тож і не дивно, що популярність футболу серед дівчат стрімко зростала. Спершу при ДЮСШ була створена одна група, а згодом їх було вже дві, а потім і три. Багато дівчат хочуть навчитися грати у футбол. Зараз Володимир Леонідович тренує дві групи дівчат – футболісток. Спочатку тренуванням заважали карантинні обмеження, потім розпочалася війна, тож про заняття футболом довелося забути на певний час. Але тепер поступово відновлюються заняття у Гребінківській ДЮСШ, в тому числі і з футболу.
У Гребінківській міській раді усіляко підтримують талановиту молодь Гребінківщини, запроваджені премії за досягнення, останніми роками виділяли кошти з бюджету громади для участі юних спортсменів та спортсменок, в тому числі і футболісток, у різноманітних змаганнях. Адже гравчині футбольного клубу “Надія” часто здобувають призові місця у турнірах різного рівня, в тому числі і міжнародного. Дівчата – футболістки отримують спортивні розряди кандидаток у майстри спорту, а згодом і виборюють розряди майстринь спорту. Не раз були учасницями Чемпіонату України серед команд вищої ліги із футболу і футзалу. Зараз високий спортивний розряд “Майстер спорту з футзалу” мають вихованиці Гребінківської ДЮСШ: Тетяна Узол, Юлія Шевченко, Анастасія Кліпаченко, Вікторія Соломаха, Вікторія Роздобудько.
Тож кілька років тому, коли з’явилася можливість реалізувати масштабний проект для підтримки розвитку спорту, у міській раді не замислюючись вирішили будувати сучасний футбольний майданчик по вулиці Героїв України. З тих пір, коли дозволяють сучасні умови, на майданчику завжди гамірно. Спершу відбуваються тренувальні заняття ДЮСШ, а після – збираються юні любителі та любительки футболу і грають до пізнього вечора.Навіть, у холодну пору року проводять час із користю для здоров’я. Так цікаво спостерігати, як збираються разом і хлопці, і дівчата. Грають на одному рівні, ніхто нікому не поступається в майстерності. Адже всі завзято тренуються, філігранно виконують різні футбольні трюки. Вони просто захоплені грою, люблять спорт, мають талант та природні здібності до спорту.
Тож і не дивно, що з таких талановитих юних футболістів і футболісток виростають успішні спортсмени й спортсменки. Володимир Леонідович пам’ятає усіх своїх вихованиць, він пишається їхніми досягненнями та життєвими успіхами.
Серед вихованиць Володимира Жили-Анастасія Кліпаченко.Вона здобула звання майстра спорту України та майстра спорту міжнародного класу з футзалу, грає в Національній збірній із футзалу, є 4-разовою чемпіонкою України у складі команди “IMS-НУХТ” та 5-разовою чемпіонкою студентської ліги м. Київ, кращою бомбардиркою та кращою гравчинею чемпіонату України з пляжного футболу, бронзовою призеркою Ліги Чемпіонів, учасницею неофіційного Чемпіонату світу. У складі збірної України в 2019 році потрапила до четвірки кращих збірних Чемпіонату Європи. Хоча їй, як і багатьом успішним спортсменкам-футболісткам, часто говорили, що футбол – це не жіноча справа. Та дівчина своїми досягненнями у спорті довела, що дівчатам під силу будь-який вид спорту. Якщо вони прагнуть досягти успіху, то будуть працювати з повною віддачею, будуть докладати максимум зусиль і впе-внено йти до найвищих спортивних висот.
За цей час багато вихованиць Гребінківської ДЮСШ, і зокрема, футболісток, вирішили для себе продовжувати займатися спортом після закінчення школи. Ми дуже пишаємося їхніми досягненнями і успіхами. Гребінківські вболівальники й вболівальниці завжди із неприхованою гордістю спостерігають за грою наших дівчат у збірній України з футболу та футзалу. В свій час за збірну України з футзалу грали: Юлія Шевченко, Анастасія Кліпаченко, Марина Даценко. Грали у молодіжній збірній: Вікторія Кликова, Вікторія Мироненко, Євгенія Карбань, Вікторія Соломаха. Успішно виступають у жіночій футбольній команді клубу “Динамо” (Київ):Вікторія Мироненко, Вікторія Кликова, Євгенія Карбань та Вікторія Соломаха, яка там була ще і помічницею тренера, а зараз грає за одну із футзальних команд Польської ліги.
Після закінчення Гребінківської ДЮСШ Крістіна Козорог теж була гравчинею відомих футбольних команд, але отримала травму, яка не дозволила продовжити футбольну кар’єру. Та дівчина не захотіла полишати спорт, здобула вищу освіту і тепер Крістіна Козорог з Гребінки – арбітерка ФІФА. Ми можемо побачити дівчину під час футбольних трансляцій Чемпіонату України з футболу команд майстрів як чоловічих, так і жіночих збірних.
Яна Шевченко, яка розпочинала свою спортивну кар’єру у дівочій футбольні команді “Надія” (Гребінка), зараз працює тренеркою та очолює один з підрозділів у Всеукраїнському фізкультурно – спортивному товаристві “Колос”.
— Радують своїми успіхами і молодші футболістки, – розповідає тренер ФК “Надія” Володимир Жила, – успішно грають у Чемпіонаті України І ліги за команду “Ворскла” та “Лідер” (Полтавської області) – Анастасія Тарасенко, Анастасія Цеброва, Карина Пінчук, Єлизавета Рябоконь, Юлія Батрак, Катерина Дражевська. За ці роки виросло не одне покоління успішних футболісток і ми радіємо їхнім успіхам.
У багатьох країнах світу жіночий футбол за популярністю зрівнявся із чоловічим. Жіночий футбол входить до програми Олімпійських ігор, ФІФА та УЄФА проводять чемпіонати світу та Європи серед жіночих команд. До складу ФІФА входить більше 70 національних федерацій, це свідчить про масовий розвиток жіночого футболу на всіх континентах. Радісно, що у нашій державі, доки не розпочалася повномасштабна війна, вдало і якісно розвивався жіночий футбол. Та ми всі щиро віримо, що так буде завжди, не зважаючи ні на що. А нам, гребінківцям, теж приємно, що наші футболістки та вихованиці Гребінківської ДЮСШ досягають дійсно вагомих результатів.
Світлана Педоряка.
