Сьогодні у Тополевому прощалися і проводжали в останню путь нашого земляка, мужнього воїна – захисника командира третього стрілецького відділення, третього стрілецького взводу, першої стрілецької роти, першого стрілецького батальйону, головного сержанта
Руслана Анатолійовича ОСІНОВСЬКОГО.
Він загинув 12 вересня 2022 року під час мінометного обстрілу неподалік села Безіменне, Снігрурівського району, Миколаївської області. Велике горе прийшло у родину Руслана. Ми схиляємо голови у глибокій скорботі та висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким з приводу непоправної втрати.
Смерть Руслана Осіновського – це не тільки біль родини, це біль усієї громади, це біль усієї країни. Загинув справжній патріот, вірний син України. Таким він назавжди залишиться у нашій пам’яті, а його ім’я навіки буде взірцем мужності, патріотизму та незламності.
Його біографія, як і життєві історії інших наших героїв – захисників, проста і водночас героїчна. Руслан сам, добровільно пішов захищати нашу Батьківщину від лютого загарбника. Народився Герой 23 квітня 1978 року в селі Григорівка Гребінківського району. Навчався в школі, проходив службу в армії, після повернення, працював в СТОВ «Григорівське», потім на Гребінківському елеваторі. Так склалося життя, що разом з мамою оселився у Тополевому.
З 2015 по 2016 рік брав участь в АТО на Донеччині. Спробував повернутися до мирного життя, і знову пішов працювати на елеватор. Але душа його не знаходила спокою тоді, коли десь на сході тривають бої. Цивільне життя стало не для нього. Тому з 2017 року підписав контракт з військовою частиною в Лубнах.
Коли почалася повномасштабна війна, написав рапорт на переведення в бойову частину. Вдома лишилися рідні люди, які щодня молилися за наших захисників. Ось уже більше ніж пів року як на нашій землі триває війна, наші мужні захисники боронять і звільняють метр за метром рідну землю, віддають своє життя за волю і мир на нашій Україні…
Кілька днів поспіль побратими не могли привезти тіло Руслана у рідний край через ворожі обстріли. Прощальний траурний мітинг відбувся у Тополевому, біля рідного дому. Провести в останню путь Героя прийшли його побратими, шкільні друзі, товариші, колеги, друзі, сусіди, земляки. Траурний мітинг відкрив міський голова Віталій Колісніченко. Хвилиною мовчання вшанували усіх, хто загинув у війні проти рашистів за волю і мир на нашій Батьківщині.
…Мужній воїн, справжній патріот, чудова людина, люблячий син, чоловік, брат, надійний товариш і побратим – Руслан Анатолійович Осіновський назавжди залишиться у нашій пам’яті.
Вже від крові аж стогне земля,
А за хлопцем і небо ридає,
Мама все ще чекає дзвінка,
А тебе вже між нами немає.
Рідна хата і рідний поріг…
Заночуєш ти тут вже востаннє.
За майбутнє ти наше поліг,
Ми вклонились тобі на прощання.
Плачуть всі: і дорослі, й малі,
Туга й жаль нам серця розриває.
Горе нам, горе нашій землі!
Війна кращих синів забирає.
Ти далеко. Вже десь в висоті.
Добрим воїном будеш у Бога.
Вічна слава, юначе, тобі!
Жаль, коротка життєва дорога.
