Сьогодні, 16 жовтня, земляки прощалися з нашим відважним земляком, командиром другої роти першого батальйону четвертої бригади оперативного призначення НГУ імені Героя України Сергія Михальчука «РУБІЖ», старшим лейтенантом – Чухно Олександром Івановичем.
Він був відважним, вмотивованим воїном, надійним товаришем по службі, який врятував життя не одному своєму побратиму, але втратив своє.
Чухно Олександр народився 14 червня 1992 в місті Харків. Навчався в загальноосвітній школі №2 міста Гребінка, після закінчення якої вступив на навчання до Київського політехнічного інституту. В 2014 році був призваний до лав Національної Гвардії України і продовжував службу в місті Львів. Захищав незалежність України під час АТО і до повномасштабного вторгнення виконував бойові завдання в складі четвертої бригади оперативного призначення НГУ імені Героя України Сергія Михальчука «РУБІЖ». З перших днів агресії і до дня своєї загибелі перебував на передовій. Командир другої роти першого батальйону оперативного призначення четвертої бригади був поруч зі своїми побратимами, для яких, старший лейтенант з позивним «ТУРИСТ», був і наставником, і другом, і батьком. Справжній командир, відважний побратим, чуйна людина, вірний друг.
Командир піхотної роти Чухно Олександр Іванович загинув смертю воїна, прикриваючи свій підрозділ.
Траурний кортеж зупинився біля рідного двору, де Олександра завжди чекатиме його мама. А сьогодні тут зібралися його земляки, рідні, побратими, однокласники та друзі аби вшанувати пам’ять Героя на батьківщині.
Траурний мітинг провів міський голова Віталій Колісніченко.
Зі словами щирих співчуттів звернулися до рідних Героя міський голова Віталій Колісніченко, директор філії Гребінківська ЗОШ І-ІІ ст №2 Тамара Кулікова, товариш дитинства Богдан Кубрак та бойовий побратим. Бойовий товариш розповів про Олександра яким він був командиром та побратимом, а ще запропонував усім послухати у запису вірш Ліни Костенко, який читає сам Олександр Чухно. Останній раз тихий і злегка схвильований голос Олександра щемливо і болісно звучав біля рідного подвір’я, і пройняв душу кожного, хто прийшов у цей надзвичайно складний для його мами час підтримати і провести в останню земну дорогу Героя…
Наш Захисник показав приклад справжнього патріота, приклад хоробрості і відваги, він чесно і до кінця виконував свій обов’язок воїна і громадянина, віддавши своє безцінне життя за вільне майбутнє у Незалежній Україні.
Ніякі слова не втамують біль тяжкої, непоправної втрати. Висловлюємо щирі співчуття матері, рідним та близьким Олександра.
Наш Герой назавжди залишиться у наших серцях! Слава Україні! Вічна Слава нашим Героям!
І все на світі треба пережити
І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть…
