Суд – одна з найважливіших інституцій у державі, адже саме тут громадяни шукають справедливості, захисту своїх прав і відповідей на складні життєві питання. У час війни, реформ і змін роль судової системи стає ще більш відповідальною та помітною.
Як працює правосуддя в невеликій громаді? Які справи сьогодні найчастіше розглядаються? Чи можливо зберегти довіру людей до суду в непростих умовах? Про це ми поспілкувалися з головою Гребінківського районного суду Полтавської області Максимом Вітківським.
— Пане Максиме, нашим читачам буде цікаво дізнатися що саме вплинуло на Ваш вибір професії судді і як розпочинався Ваш професійний шлях?
— Ще починаючи зі шкільних років мене почав цікавити предмет “правознавство”, що, мабуть, в подальшому і стало певним фундаментом для вибору напрямку майбутньої професії. Так, у 1999 році я вступив до вищого навчального закладу за спеціальністю “правознавство”, який закінчив у 2004 році. Після закінчення навчання, близько пів року, я пробував себе знайти в роботі в різних організаціях юридичного напрямку. На початку 2005 року, пройшовши конкурс, влаштувався на посаду помічника судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області. Де працював довгих 15 років, з перервою в один рік на здобуття ще однієї освіти. Вже працюючи, я зрозумів, що судді – це звичайні люди, а не якісь недосяжні особи, які мають “певні блага чи зв’язки”. Маючи потрібний досвід, якості, знання, та, насамперед, ціль, я вирішив що можу теж спробувати зайняти цю, на мій погляд, високу ланку, як для юриста. Вибір професії судді найчастіше мотивується бажанням служити правосуддю, будувати правову державу та прагненням до вершини юридичної кар’єри, а не лише матеріальними чинниками. У 2013 році розпочався цей шлях, він був нелегким, мав певні труднощі та непереборні обставини, які впливали на остаточний результат. Дякуючи підтримці своїх рідних, колег, я не опустив руки, а, навпаки, ще більше повірив у те, що моя ціль не недосяжна. Так, в 2020 році я все ж таки був призначений на омріяну посаду і вже в серпні того року вперше був в якості головуючого у справах. Дякую своїй команді, та і взагалі колективу Гребінківського районного суду Полтавської області, які допомогли мені швидко адаптуватись.
— Які якості, на вашу думку, є ключовими для судді сьогодні?
— На мою думку, ключовими є цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, ініціативність, якості, необхідні для прийняття відповідальних рішень, а також бажання допомагати людям, вирішуючи їхні спори та забезпечуючи справедливість.
— Що для Вас означає бути суддею в невеликій громаді?
— Для мене бути суддею в невеликій громаді – це щоденний баланс між буквою закону та людським обличчям право-суддя. У маленькому місті ви не анонімна постать у мантії. Люди знають вас в обличчя, а ваші рішення миттєво стають темою для обговорення на вулицях. Жителі громад часто очікують, що суддя не просто “відпише” справу, а справді розбереться в суті конфлікту. Доводиться свідомо обмежувати коло спілкування, щоб уникнути конфлікту інтересів або навіть натяку на упередженість. Часто завданням стає не просто розглянути справу, а відновити мир між сусідами чи родичами, щоб вони могли жити поруч і після суду. Це робота в “скляному будинку”, де кожен крок має демонструвати, що закон працює однаково для всіх, незалежно від прізвищ.
— Пане Максиме, поясніть будь ласка чому Гребінківського району вже немає, а суд і досі районний?
— Так, і дійсно у 2020 році відбулася адміністративно-територіальна реформа, але судова система не встигла повністю синхронізуватися, тому суди зберегли назви районних, хоча юридично вони мають функціонувати в межах новостворених великих районів. Їхня реорганізація до окружних судів відбувається поступово, з урахуванням навантаження та наявності суддів, щоб забезпечити доступність правосуддя. Цей процес ще триває. Планується, що кількість місцевих судів в Україні буде скорочена майже втричі, при цьому, замість судів, у яких здійснюють правосуддя лише кілька суддів, будуть створені нові “укрупнені” суди. За одним варіантом, згідно з оптимізацією, має бути “об’єднано” Пирятинський, Гребінківський та Чорнухинський районні суди Полтавської області в один окружний. За іншим – окружний суд буде лише в м. Лубни, відповідно до нового адміністративно-територіального устрою. Процес, що включає створення нових окружних судів, має завершитися протягом 12 місяців з часу скасування воєнного стану.
— Розкажіть будь ласка, які категорії справ найчастіше розглядає наш суд?
— Якщо брати статистичні дані за останні роки, то судді Гребінківського районного суду найбільше розглянули цивільних справ за позовами банківських/фінансових установ про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Наприклад, у 2025 році в провадженні суду перебували 542 справи про стягнення заборгованості за кредитними договорами, що становить четверту частину від усіх справ, що надійшли до суду за рік. Впевнений, що більшою мірою така ситуація в усіх судах. Враховуючи, що наразі оформлення кредиту займає лише декілька хвилин. Але, нажаль, не всі люди уважно читають умови договорів, і за наслідком отриманого кредиту в розмірі, грубо кажучи 3000,00 грн, за умови невчасного виконання зобов’язань по поверненню, сума може вирости в десять разів.
— З якими викликами найчастіше стикається суд у своїй повсякденній роботі?
— У щоденній роботі суди стикаються з низкою критичних викликів, зумовлених як внутрішніми проблемами системи, так і наслідками війни. Серед яких я б відзначив, по – перше, це кадровий голод, оскільки знайти належного спеціаліста на роботу в апарат суду на даний час складно, і, на мій погляд, це обумовлено, в першу чергу, низькою заробітною платою, яка, на-жаль, без відповідних доплат не перевищує мінімальної. По-друге, це забезпечення стабільного судочинства в умовах воєнного стану, зокрема під час повітряних тривог та відключень електроенергії. Крім того, залишаються ризики втручання в діяльність суддів з боку виконавчої влади або через публічний тиск на розгляд справ.
— Цікаво, як впливає завантаженість суду на строки розгляду справ?
— Навантаженість суду безпосередньо впливає на швидкість та якість правосуддя. Окрім збільшення загального терміну розгляду справи, це створює ризик порушення права на справедливий суд у “розумні строки”. Суди часто не вкладаються у встановлені законом 2 місяці для першої інстанції (або 1 місяць для аліментів/поновлення на роботі). Призначення першого засідання або перерви між ними можуть тривати кілька місяців замість тижнів. Наразі згідно штатного розпису в Гребінківському районному суді мають здійснювати правосуддя троє суддів, однак, починаючи з вересня 2021року фактично здійснює правосуддя двоє суддів, оскільки в однієї судді закінчились повноваження. Таким чином, та кількість справ, яка б випадала на третю суддю, розподіляється між двома. Такі навантаження в судах стають причиною відкладення розглядів, оскільки судді одночасно задіяні в інших засіданнях або не встигають підготувати повні тексти рішень у визначений термін. Хоча, можу запевнити, в Гребінківському районному суді з цими викликами ми намагаємось справлятись вчасно.
— Пане суддя, Ви маєте великий досвід, поділіться секретом, Як суддя зберігає неупередженість коли до суду звертаються громадяни з емоційно складними або резонансними справами?
— Кожна справа по своєму складна та емоційна, однак, на мій погляд, найбільш емоційними є справи які стосуються сімейних правовідносин щодо дітей. Особливо визначення місця проживання дитини з одним з батьків, позбавлення\поновлення батьківських прав, повернення дитини з-за кордону. Наприклад, можу навести одну, на мій погляд, резонансну справу, в якій я був головуючим суддею, де батько дитини звернувся з позовом до матері про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Було встановлено, що на початку війни мати з дитиною, з дозволу батька, виїхала за кордон. Тривалий час там проживала, дитина вже адаптувалась, однак батько дитини вимагав її повернення. Судом не було встановлено жодних правових підстав, які б свідчили про викрадення дитини у батька або неналежного піклування матері про дитину. Крім того, суд під час винесення рішення врахував безпекову ситуацію в країні, тому відмовив у задоволенні позову. За наслідками апеляційного та касаційного перегляду рішення було залишено без змін.
— Як повномасштабна війна вплинула на роботу судової системи загалом і на діяльність вашого суду зокрема? Чи зросла кількість окремих категорій справ після 2022 року?
— Повномасштабна війна змусила судову систему України працювати в екстремаль-них умовах, де ключовим завданням стало забезпечення безперервності право-суддя. Через окупацію та бойові дії роботу багатьох судів припинено, а їхні справи передано до установ у безпечніших регіонах. Війна прискорила перехід на “дистанційне” судочинство. Активно впроваджується система “Електронний суд”, можливість авторизації через “Дія.Підпис” та проведення засідань у режимі відеоконференцій. Суди масово розглядають справи щодо воєнних злочинів, встановлення фактів народження або смерті на окупованих територіях та компенсацій за зруйноване майно. Регулярні тривоги та відключення світла змусили суди облаштовувати укриття та переходити на автономні джерела живлення для проведення засідань. Дякувати ЗСУ, на території Гребінківського району не ведуться бойові дії, тому наш суд фактично мінімізував ці виклики. Після 2022 року дійсно зросла кількість окремих категорій справ, де люди в судовому порядку мають доводити певні юридичні факти, пов’язані з війною, за наслідком яких у них виникають особисті майнові чи не майнові інтереси.
— Чи вдається Вам знаходити баланс між професійною відповідальністю і особистим життям? Як Ви відновлюєтеся після складних судових засідань?
— На мій погляд знайти цей баланс завдання не із легких, через колосальне навантаження та специфіку професії. Так, судді стикаються з високим рівнем стресу, який проявляється у втомі, порушенні сну та переживаннях щодо прийнятих рішень навіть після роботи. Посада судді вимагає “бездоганної поведінки” не лише в залі засідань, а й у побуті, що накладає додатковий фільтр на особисте життя та спілкування. На мій погляд, відновлюватись після стресу складних засідань слід завдяки професійній підтримці, психологічній самодопомозі, перервам під час засідань, спілкуванню з колегами, а також через хобі та сімейне життя, що дозволяє “перезавантажитись”, відволіктись від емоційного навантаження та підтримувати психоемоційний баланс для подальшої об’єктивності та ефективності. Дякуючи своїм колегам, друзям та родині за їх підтримку – це дійсно допомагає.
— Так, зараз усім непросто, але кожен на своєму робочому місці має триматися і гідно виконувати свої обов’язки аби у державі, яка змушена відстоювати право на свободу і незалежність, працювали усі галузі, і чинилося правосуддя – як невід’ємна частина свободи.
Дякую Вам, пане Максиме, за відверті і розлогі відповіді. Особисто мені було дуже цікаво дізнатися про судочинство у нашій громаді, особливості професії. Сподіваюся, що наша співпраця продовжиться, адже нашим читачам буде цікаво і надалі дізнаватися про роботу суду, розгляд справ.
Щиро дякуємо голові Гребінківського районного суду Полтавської області за змістовну та відверту розмову, за готовність пояснювати складні процеси простою мовою і за щоденну працю задля справедливості та правопорядку в нашій громаді.
Матеріал підготовлено в межах проєкту «Діалог між медіа та судовою владою для підвищення прозорості правосуддя», що реалізується ГО «Вектор прав людини» у співпраці з Радою суддів України та Національною спілкою журналістів України за підтримки CEELI Institute (Прага). Зміст матеріалу є відповідальністю автора і не обов’язково відображає погляди організаторів та донорів проєкту.
