Куди б доля нас не закидала у житті, але наша мала батьківщина, те місце, де ми народилися і зростали, де ми дружили і закохувалися, де наше проросло коріння, навіки буде в нашому серці.
Після 24 лютого багато українців, мешканців тих міст і сіл, куди прийшла війна, вимушені були полишати свої рідні домівки, кидати усе, про що дбали і любили і виїздити у чужі краї. Мільйони людей за кілька днів змінили місце проживання, взявши з собою лише найнеобхідніше. У нашій громаді теж оселилося чимало переселенців з різних куточків, де ведуться бойові дії. У кожного з них своє непроста життєва історія. Але життя продовжується, тож кожен з них шукає можливості як покращити своє життя у чужому краї.
Наталія Бондаренко, разом з родиною, опинилася у Гребінці не так давно. Але своє рідне місто не Донеччині покинула в перші ж дні війни. І ось доля їх закинула у нашу Гребінківську громаду. Зараз вони тут винаймають житло, знайомляться з місцевими жителями. А оскільки сама Наталія людина творча, і вся її родина дуже любить співати, то першим місцем куди завітала Наталія став наш міський Будинок культури. Наталія Бондаренко у себе на батьківщині теж працювала з талановитими дітками, вчила їх музиці та співу. Вона мріє знову повернутися до улюбленої справи. А поки що із задоволенням бере участь у благодійних концертах, які проводяться у наших старостатах. Глядачі з великою вдячністю зустрічають талановиту виконавицю, а тим більше підтримують, коли дізнаються про її життєву історію.
…Все менше надходить звісток із рідних місць – дуже мало там залишилося знайомих, котрі могли б хоча б повідомити чи цілий будинок, у якому мешкали. Там дуже небезпечно залишатися, тривають запеклі бої. Зараз Наталія Бондаренко, разом з родиною, намагається облаштувати своє життя тут. Тим більше, що наше місто їм дуже сподобалося. А любов до народної пісні, віра у нашу Перемогу і щасливе мирне майбутнє додають наснаги до життя!
