Мабуть ви теж помічали, що попри те, що догляд за дітьми чоловіком поступово став нормою, відповідальність за результат все одно залишається на жінці.Якщо чоловік помилився, одягаючи дитину чи зробив неохайну зачіску дитині, це викликає поблажливу посмішку у оточуючих, але якщо це зробила жінка, вона – погана мати. Гендерні стереотипи досі впливають на розподіл ролей у сім’ї. Навіть, коли пара намагається порівну розподіляти домашні обов’язки, значна частина навантаження все одно лягає на жінку.
Жінки, зазвичай, турбуються і про організацію дитячого свята і до лікаря дитину ведуть. Стежать за навчанням теж частіше мами, а ніж тата.
Саме мами здебільшого вирішують, який одяг дітям потрібен і йдуть на закупи. Ба більше, дуже часто дружини для чоловіків купують усе необхідне в його осо-бистому побуті. Дуже рідко зустрічаються чоловіки, які полюбляють і вміють ходити на ринок чи у магазини за продуктами. І справа тут не у тому, щоб “допомагати дружині виконувати її обов’язки” – як у суспільстві прийнято вважати, а справа в тому, щоб взяти частину тих обов’язків на себе. Повноцінно, з усією відповідальність, а не одноразово або номінально.
Окремо кожне з цих завдань не є складним, але разом вони накопичуються у солідну гору планування та адміністрування.
Численні дослідження показують, що жінки у гетеросексуальних стосунках і досі виконують основну роботу по дому та догляду за дітьми.(сайтhttps://www.bbc.com/ukrainian)
Утім, є й інші причини, чому ментальне навантаження часто лягає на плечі жінок. Вони частіше мають гнучкий графік роботи, тоді як кар’єра чоловіка розвивається зазвичай лінійно і має жорсткіші рамки. У родині моїх друзів чоловік працює на державній службі і, здебільшого не може відволікатися на різні справи, такі як зводити дитину до лікаря, або віднести довідку в умовний “совбез”. Якось у розмові його дружина сказала, що вибирає роботу з меншою зарплатнею, але з плаваючим графіком. Щоб можна ж було дитину зі школи забирати, водити на додаткові заняття і таке інше. ” Ой, я б не витримала монотонну роботу і сидіти на одному місці цілий день!” А її чоловік тоді сказав, що звик так працювати. І його, мовляв, це все влаштовує, що його дружина і працює, і про дитину турбується. Сумно лише, що така ситуація дуже розповсюджена. Жінки змушені бути хорошими тактиками і стратегами, щоб вдало планувати свій день, працювати на роботі, працювати вдома і, якщо вистачить сил та часу, відпочивати, займатися своїм хобі та приділяти час собі, мають більше часу для догляду за дітьми, займаються ними більше, а отже – змушені більше планувати.
Гендерні стереотипи, які починаються ледь не з народження, пояснюють, чому гендерні ролі в родині так міцно вкорінені.
Гендерні ролі характеризуються динамікою та можуть змінюватись залежно від часу, географічного положення країни, місця проживання людини, традицій, законів тощо. Поведінка, відмінна від приписів гендерної ролі, карається соціумом з використанням жорстких санкцій: від осуду до виключення із життя спільноти. https://gendermuseum.com/
Головна роль у гендерному вихованні належить освітньо-виховним установам, оскільки багато часу діти проводять у цих закладах. Також важлива роль у формуванні гендерних цінностей належить сімейному вихованню. Саме в родині у світогляді молодої людини формуються базові уявлення про поняття чоловічого й жіночого.
Як зазначається на сайті https://osvita.ua/за результатами останніх наукових досліджень, на гендерну соціалізацію активніше стали впливати нові форми навчання, в яких відмовляються від муштри, агресії на користь м’якості, делікатності та поваги. Учні/учениці та викладачі/викладачки виступають партнерами, які спільно й активно планують зміни, оцінюють якість досягнутого, відкрито обговорюють конфлікти та знаходять способи їхнього вирішення. Так повинно бути в ідеалі, але чи часто так є в житті – важко сказати.
Результати досліджень показали, що поведінка батьків і вчителів у процесі соціалізації дітей диференційована за ознакою статі: хлопчикам надається більше, ніж дівчинкам, можливостей для самостійного вирішення проблем. Для дівчинок акцент робиться на слухняності, відповідальності та працьовитості, для хлопчиків – на прагненні до досягнень, змаганні й опорі на власні сили. Якщо дитина не робить того, що очікується від її статі, її дражнять, висміюють, докоряють, іноді застосовують фізичні покарання. У суспільстві, де жінки менше залежні економічно, відповідно менше виражена тенденція виховання дівчинок у покірності та слухняності.
Традиційний стереотип виховання через вплив родини, засоби масової інформації, учителів, школи, реклами, ровесників формує рольові орієнтації, цінності та психологічні якості юнаків і дівчат.
Зараз у нашій державі працюють багато громадських організацій, реалізується багато освітніх і культурно – просвітницьких проектів, які допомагають не лише розширити горизонт знань про суспільство, а й дають конкретні поради як навчитися жити у відкритому, толерантному суспільстві. Принагідно хотілося б розповісти про Музей жіночої та гендерної історії (Gendermuseum). https://gendermuseum.com/
Експертки та експерти з гендерної рівності прикладають чимало зусиль для розповсюдження гендерних знань та передового досвіду та називають цей процес “надягнути гендерні окуляри”.
Саме це завдання: допомогти людині надягнути такі окуляри – побачити, відчути на собі, як відбувається у суспільстві процес гендерного конструювання – процес виховання жінок і чоловіків з дівчаток та хлопчиків, зацікавити цією темою, привернути до неї увагу, а ще й записати, зберегти невидиму та невідому “жіночу” історію ставить у своїй діяльності перший в Україні інтерактивний гендерний музей – Музей жіночої та гендерної історії (Gendermuseum), який народився у Харкові у 2008 р. як громадська ініціатива.
У цьому незвичному музеї є можливість дізнатися про життя жінок у різні історичні часи;взяти участь у дискусіях та інтерактивних вправах;помацати експонати та сфотографуватися з будь-яким із них;отримати інформацію щодо гендерних перетворень у світі;ознайомитися з діяльністю міжнародних жіночих та феміністичних ініціатив і Міжнародної асоціації жіночих музеїв (IAWM);ознайомитися з українським законодавством та міжнародними зобов’язаннями України в царині забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, а також із гендерною термінологією;дізнатися про найкращі світові гендерні практики.
Щоб бачити світ через “гендерні окуляри”, щоб зрозуміти кожного і кожну треба, насамперед, бути готовими до змін у свідомості, багато навчатися, переймати прогресивний досвід інших країн. Ми – лише на початку цього шляху. Але ми – рухаємося у вірному напрямку, хоча інколи робимо навіть кроки назад. Не так давно стала свідком ось такої події. Свято Останнього дзвоника цьогоріч, як і минулого року, і позаминулого відбувалося у скороченому форматі. Перед школярством виступає вчитель. Випускницям дівчатам бажає стати хорошими дружинами і мамами, а хлопцям – мати хорошу роботу, гідну зарплату і, як наслідок після раніше зазначеного, добре забезпечувати родину.
Здавалося б, такі установки вже не повинні звучати. Вже варто переосмислити усталені ролі чоловіка й жінки, усвідомити те, що не існує суто чоловічих і жіночих особливостей. Усім особистостям притаманні сила та слабкість, самостійність і залежність, активність та пасивність- залежно від певних умов і ситуацій.
Світлана Педоряка,
матеріал створено за сприяння Волинського прес-клубу.
