У Почаївці провели в останню дорогу захисника Олександра Опанасенка

Знову страшною звісткою пролетіла Гребінківською громадою трагічна новина про втрату захисника України, воїна з села Почаївка Олександра Петровича ОПАНАСЕНКА.


Народився Опанасенко Олександр 4 серпня 1971 року в с. Ульяновка Гребінківського району. Навчався у Ульяновській середній школі. З дитинства був дуже доброю людиною. До всіх привітний, завжди усміхнений… Таким Олександр був у школі, і таким пішов у доросле життя. Після закінчення школи вступив до Полтавського педінституту, де провчився до 1991 року. Після армійської служби до 2019 року працював у місцевому господарстві комбайнером, завідувачем майстерні та головним інженером. З 2020 року працював охоронником у м.Київ.
Був мобілізований 21 липня 2023 року і як і решта свідомих українців, Олександр прагнув захистити країну від «братньої» агресії, переймався долею своїх племінників, хотів бути надійною підтримкою і опорою для батька та сестри. Він мріяв про закінчення війни і щасливе повернення додому. Доля ж розпорядилася по-своєму: сержант Олександр Опанасенко – водій слюсар ремонтної майстерні бронетанкового озброєння і техніки ремонтного взводу бронетанкової техніки РРБТ 2 РВБ, відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок 1 січня 2025 року помер під час проходження військової служби.
Земляки живим коридором зустрічали тіло захисника. А біля двору, де він проживав разом із батьком зібралися його найрідніші люди, друзі, земляки. Під час проведення траурного мітингу до всіх присутніх зі словами щирих співчуттів звернувся міський голова Віталій Колісніченко, староста Почаївського старостинського округу Володимир Шкарбан, директор Почаївської гімназії Людмила Бабіченко,старший офіцер 5- го відділу Лубенського РТЦК СП Сергій Куліков.
Настоятель Свято- Миколаївського храму отець Микола провів службу за упокій загиблого Героя, усі присутні помолилися за упокій душі захисника Олександра Опанасенка.
…Невимовний біль пронизує душу, війна забирає кращих синів і дочок України, засіваючи горем і болем безкрайні поля. Багато років виборюють українці можливість вільно говорити рідною мовою, вільно жити і вільно дихати на своїй землі. Дорогою ціною платимо за мирне і щасливе майбутнє, низький уклін захисникам, які заплатили життям за те, щоб була наша держава вільною і незалежною, вічна слава і нетлінна пам’ять.