У стінах рідної школи завжди залишаються спогади про дитинство, перші мрії й кроки у доросле життя. Відтепер фасад Кулажинської ЗОШ І-ІІІ ступенів нагадуватиме ще про одного загиблого випускника – Владислава Пунька, який віддав своє життя за незалежність України.
З ініціативи молоді села були зібрані кошти і виготовлена пам’ятна дошка. Ось так спільними зусиллями зробили дуже важливу справу, адже до цієї ініціативи долучилися небайдужі мешканці села, колектив школи, учні, а також ініціативу підтримала Гребінківська міська рада та особисто міський голова Віталій Колісніченко.
Урочиста, але водночас глибоко сумна лінійка відбулася біля школи – відкрили меморіальну дошку колишньому випускнику школи, загиблому Герою Владиславу Пуньку. Під час цього пам’ятного заходу виступили: міський голова Віталій Колісніченко, староста Кулажинсько – Наталівського старостинського округу Людмила Безугла, директор Кулажинської ЗОШ І-ІІІ ст Микола Дяченко.
Міський голова Віталій Колісніченко, звертаючись до присутніх, сказав:
– Сьогодні ми відкриваємо дошку пам’яті ще такому молодому чоловіку, якому ще треба жити і жити. Але безжальна війна не дивиться на вік, і ось поряд знаходяться меморіальні дошки зовсім юним та старшим Героям.
Це болюча втрата для всіх, і тих, хто особисто знали Владислава, і тих, хто усвідомлює яку високу ціну платить наш народ за волю і свободу. Владислав був молодим, сильним, мав плани на життя, але обрав найвищий і найважчий шлях – захист України. Його подвиг назавжди залишиться в серцях земляків. Наш обов’язок – пам’ятати і берегти те, за що він віддав своє життя.
Трагічна звістка надійшла 9 серпня: під час виконання бойового завдання поблизу міста Білозерське Покровського району Донецької області загинув 26-річний житель села Архемівка Вікторійського старостинського округу Владислав Пунько.
Народився Владислав 9 грудня 1998 року в Архемівці. Тут він провів дитинство, навчався у Кулажинській школі, згодом здобув фах слюсаря з ремонту автомобілів у Київському навчально-науковому центрі професійно-технічної освіти. Проживав у столиці, працював у магазинах електроніки та мобільного зв’язку, піднімався кар’єрними сходинками від продавця до завідувача відділення.
З початком повномасштабного вторгнення Владислав повернувся в рідне село. У вересні 2023 року, у 24-річному віці, він добровільно став на захист України. Служив на різних ділянках фронту – у Курській та Сумській областях, на Донеччині.
У Владислава залишилися батьки та молодша сестричка. Його тато нині також проходить військову службу в лавах Збройних Сил України.
Меморіальна дошка на фасаді школи – це символ пам’яті та вдячності. Вона нагадуватиме всім поколінням учнів і жителів громади про мужність Владислава Пунька та про високу ціну, яку наш народ платить за свободу.
