Шкільна освіта у селі Кулажинці має більш ніж 250-літню історію.
Перші згадки про дяківську школу бачимо у ревізьких книгах Лубенського повіту за 1740-й та 1745-й роки. Дослідник історії Гребінківщини Олексій Припутень, писав, що вже в 1745 році у селі функціонували школа і шпиталь. Справжня церковно-приходська школа в Кулажинцях була відкрита в 1890 році.
Навчання проводили піп Стефан Леонтович та псаломщик Данило Юзефович. З 1912 році дітей навчав місцевий священник Петро Базилевич. У 1896-1912 роках вона визнавалась кращою в окрузі. Школа проіснувала при церкві до 1918 року.
За наказом Пирятинського повітового військово-революційного комітету від 26 грудня 1919 року в 1920 році школу було відновлено уже як сільську початкову школу у приміщенні збудованому, ще у 90-ті роки ХІХ століття. Відвідували її діти і дорослі.
У 1930 році Кулажинська початкова школа стала семирічкою, директором якої був Федір Сіренко.
До війни школа була відома, ще як натуралістичний центр.
У час окупації приміщення школи було спалено. Тільки у 1944 року навчання було відновлено у пристосованих приміщеннях.
Вчителькою початкових класів працювала сестра відомого українського письменника Юрія Яновського, яка в період окупації проживала в селі разом із матір’ю.
В 1951 році в село завітав відомий український письменник Юрій Яровський разом із відомим державним діячем Микитою Сергійовичем Хрущовим.
Олена Яновська попросила його збудувати в селі нову школу. Вона передала лист-прохання від маленького хлопчика Петі, який дуже хотів навчатись.
В 1955 році було збудоване приміщення школи, яке функціонує і до цього часу. І довго воно носило неофіційну назву “Петіна школа”.
З вересня 1957 року Кулажинська семирічна школа була реорга-нізована в середню. В 60 роки це була єдина середня сільська школа. В ній навчались діти із сіл: Майорщини, Сліпорід-Іванівки, Наталівки, Олексіївки, Короваїв, Вікторії. Кількість учнів коливалась від 270 до 350. Для дітей із сусідніх шкіл було створено інтернат. Учні школи не тільки навчались, а й працювали на навчально-дослідних ділянках, брали участь у громадському житті села. Далеко за межами Гребінківського району була відома виробнича бригада школи. За високі врожаї овочевих культур, цукрових буряків виробнича бригада у 1963 році була премійована трактором. Директором школи на той час був Павло Батрак.
Відомими людьми школи стали: український спортивний телекоментатор, заслужений журналіст України Сергій Савелій; редактор газети “Вечірня Полтава” Володимир Марченко, командир вертольотного полку, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС Володимир Рекун.
Сьогодні учні школи беруть активну участь у районних, обласних олімпіадах, спортивних змаганнях.
З 2000 року директором школи є Микола Іванович Дяченко.
Микола Іванович докладає багато зусиль щодо зміцнення матеріально-технічної бази школи. Разом з дружиною, Ольгою Степанівною, а вона є вчителем біології, велику увагу приділяють озелененню території школи. В приміщенні школи багато квітів, які вирощують учні.
Педагогічний колектив школи прикладає багато зусиль, щоб допомогти учням успішно навчатись. Більшість випускників школи вступають до вищих навчальних закладів ІІІ – ІV рівнів акредитації.
Подружжя Дяченків активне в громадському житті села, громади.
Вони взяли активну учать в акції по озелененню нашого міста. Виростили і власноруч посадили 18 кущів нарцисів,які і сьогодні радують жителів нашого міста біля пам’ятника Євгена Гребінки.
Від імені працівників музею висловлюємо їм велику подяку.
Найщиріші вітання педагогічному колективу школи з Днем працівників освіти.
Міцного вам здоров’я, шановні педагоги, сімейного благополуччя, а, головне, всім нам – перемоги!
