2 вересня виповнився б 31 рік нашому земляку, Герою-захиснику Олександру Назарку.
Для Олександра Назарка війна почалася ще у 2014-у. Вона залишила болючі спогади, але доля подарувала йому в той складний час велике і щире кохання. Олександр познайомився із Наталією Мехедовою. Вона разом зі своєю родиною відвідували воїнів, привозили на передові позиції продукти, дитячі малюнки та виступали з невеличкими концертами. Так зав’язалася дружба, а симпатія переросла у щире безмежне кохання.Згодом молода пара створила сім’ю. Оселилися в Гребінці, у родині народилися дві донечки. Тато, хоч і працював у сусідньому Пирятині, але завжди родина була для нього на першому плані. Саме тому, коли з новою силою розгорілася війна, коли тисячі озброєних і ненависних росіян ринули на нашу землю, Олександр Назарко знову взявся за зброю і пішов захищати рідну землю.
Його підрозділ тримав бій на Донеччині. Там було справжнє пекло. Обстріли не припинялися ні вдень, ні вночі. Рашисти поливали їх вогнем безупинно і безжально. 6 травня минулого року під час чергового обстрілу загинув і наш земляк Олександр Назарко.Наприкінці минулого року Олександру Назарку присвоєно Орден “За мужність” ІІІ ступеня посмертно…
Пам’ятаємо кожного, хто поліг, визволяючи рідну неньку – Україну!
Дивися, світе, – плащаниця України,
Котру, щодня, вбивають вороги…
За що, я знаю… Чи за небо синє…
Чи за пшеничні золоті лани…
За мову рідну… Пісню солов’їну..
За вишиті сорочки й рушники…
За соняхи… За мальви… За калину…
Що вільна… Незалежна… За гріхи ..?
А знаєш, світе, що Герої помирають..
Здобувши славу… Тут ось на землі…
А в Небесах … – Візьми, Господь, до Раю!
Бо в пеклі, на війні, вони були..
Найкращі діти… Нації цвіт гине…
Зі злом, пітьмою в тяжкій боротьбі,
Бажання маючи, всього, одне – єдине –
Усе здолати і перемогти!
Своєю кров’ю платять і здоров’ям,
За новий день… Аби ми ще жили…
І де ж ти, світе, бачив більш любові…
В яких серцях? В які, скажи, віки?
Артем Гришин.
