Ніхто не буде сперечатися із тезою, що Гребінка – місто залізничників. Більшість мешканців нашої громади працюють, або працювали на залізниці. Династії залізничників продовжують діти та онуки. Та й місто наше зароджувалося, як залізничний вузол. Тому напередодні Дня залізничника ми завітали на станцію Гребінка регіональної філії Південна залізниця та поспілкувалися з начальником станції – Василем Григоровичем Мелецьким.
Василь Григорович МЕЛЕЦЬКИЙ, начальник станції Гребінка регіональної філії Південна залізниця.
Василь Григорович теж з родини залізничника, його батько – Григорій Васильович працював майстром МЧ на станції Драбів. І син теж вирішив піти батьківською стежиною, після закінчення школи вступив до Одеського технікуму залізничного транспорту. Отримавши диплом спеціаліста, Василь Григорович за направленням приїхав працювати до нашого міста. Начальником станції Гребінка тоді був Федір Григорович Мілевський. Він радісно зустрів вісімнадцятирічного юнака та став його наставником. Василь Григорович і досі пам’ятає слова керівника: “Я тебе проведу по всіх щаблях кар’єрної драбини. І колись ти будеш очолювати цей колектив”. Так і сталося. Ось вже майже 30 років станція Гребінка для Василя Григоровича як рідний дім. Він починав працювати оператором поста централізації, потім регулювальником швидкості руху вагонів, складачем поїздів, черговим по станції, інженером з охорони праці, начальником вокзалу, заступником начальника станції. Заочно здобув вищу освіту в Київському інституті економіки і технології транспорту. З 2014 року Василь Мелецький очолив колектив станції, який складається із 120 працівників, і без цієї роботи не уявляє свого життя.
Працівники станції Гребінка: Іван ВАТАЖОК- бригадир ПКО, Олена ЧМІЛЬ – старший оператор СТЦ, Юрій ТЕРЕЩЕНКО – фахівець з цивільного захисту, Василь Мелецький – начальник станції, Людмила ДОРОШЕНКО – інженер І категорії, Олег БЕЙ – в.о. заступника начальника станції, Людмила ПИСАРЕНКО – фахівець ІІ категорії, Олена СЕРГІЄНКО – секретар, Тетяна ДЮЖОВА – провідний інженер-технолог, Тамара ТЕРЕЩЕНКО – провідний інженер з охорони праці, Наталія ЯРЕМЕНКО – агент комерційний.
Василь Григорович з великим ентузіазмом дивиться в майбутнє підприємства, розповідає: “Станція Гребінка займає вигідне географічне положення в середині країни на перехресті важливих залізничних сполучень. Колійний розвиток станції спроможний переробити великий вантажопотік, тому він значно збільшився. Цього року відбулося реформування станції Гребінка. Вокзал перейшов до Філії “Вокзальна компанія” і безпосередньо підпорядковується вокзалу станції Київ – Пасажирський. До станції планують приєднати пункт технічного огляду вагонів (ПТО), в колектив ще віллються 70 працівників.
Згідно дорожньої карти до червня 2025 року станція Гребінка повинна стати опорною на дільниці Гребінка – Ромодан. До нас доєднається ще 6 станцій: к/п 143 км, Лазірки, Вили, Лубни, Солоніцька, Тарнавщина та штат працівників”.
30 років залізничного стажу має Валентина Петрівна ГНОЙОВА, агент комерційний станції Гребінка.
І зараз на станції переробляють багато вагонів на рівні великих сортувальних станцій. Василь Григорович дякує працівникам Гребінківської дистанції колії та керівнику Овчаренку Сергію Михайловичу за проведення якісних ремонтів. У цьому році замінено 12 стрілочних переводів, 8 ділянок колій. Дерев’яні шпали під коліями змінюються на бетонні. До кінця цього року ще планується замінити 15 стрілочних переводів та дві ділянки колії. Також на 2025 рік заплановано ремонт гіркового комплексу, ремонт поста електричної централізації та санітарно-побутових приміщень.
Силами виробничого підрозділу “Служба експлуатації будівель і споруд” також цього року на станції відремонтовано покрівлі поста ЕЦ, гіркового комплексу, фасадів постів МК-2 та регулювальників швидкості руху вагонів.
Тамара Сергіївна ТЕРЕЩЕНКО – провідний інженер з охорони праці.
Василь Григорович натхненно розповідає про працівників станції, про сімейні династії, які своєю працею створювали славу підприємства. Серед таких родинних династій – подружжя Дюжових. Батько Тетяни Григорівни Дюжової – Григорій Олександрович Сорокін був начальником станції Гребінка з 1964 по 1978 рік. Донька, після закінчення школи обрала майбутню професію залізничника, і , не вагаючись, поїхала навчатися до Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту. У вузі зустріла своє кохання – Андрія Анатолійовича. Разом з чоловіком вони приїхали в Гребінку і працюють на станції з 1988 року. Тетяна Григорівна працює провідним інженером-технологом. А Андрій Анатолійович пройшов шлях залізничника від складача поїздів до заступника начальника станції Гребінка. А.А.Дюжов – кавалер трьох ступенів “Залізнична Слава”, що прирівнюється високому званню “Почесний залізнич-ник”.
Родинна династія залізничників Андрій Анатолійович та Тетяна Григорівна ДЮЖОВІ.
Багато родин трудиться на станції. У сім’ї Зайченків станцій-ників троє – чоловік, дружина та сестра. Зайченко Євгеній Вікторович працює маневровим диспет-чером, а його сестра Ірина Вікторівна та дружина Ольга Василівна – чергові по станції. Черговими по станції працює под-ружжя Беїв – Олег Григорович та Лариса Іванівна. Відома на станції і родина Сальників. Сумлінно трудилися в колективі Сергій Іванович та Ольга Миколаївна. Продовжив династію залізничників і син – Сергій Сергійович працює складачем поїздів. Його дружина Світлана Сергіївна теж залізничниця, оператор СТЦ. У родині Терещенків теж багато залізничників. Юрій Сергійович – фахівець з питань цивільного захисту, Тамара Сергіївна – провідний інженер з охорони праці. На станції працювали і їх батьки – Сергій Васильович та Анастасія Григорівна. А початок трудової династії залізничників поклав дідусь – Григорій Максимович Курочка, який працював складачем поїздів.
На станції Гребінка працює маневровим диспетчером Євгеній Вікторович ЗАЙЧЕНКО. Разом з ним працюють черговими по станції дружина Ольга Василівна та сестра Ірина Вікторівна.
Відповідальну “чоловічу” роботу маневрового диспетчера багато десятків років успішно виконує Світлана Олександрівна Миславська.
Коли мова заходить про кращих працівників підприємства, Василь Григорович не спиняючись, хоче поіменно назвати чи не всіх станційників. Серед складачів поїздів – Володимир Миколайович Сергієнко, Олександр Олександрович Приходько, Ігор Валентинович Павловський, Руслан Олександрович Багаченко (його дружина Тетяна Володимирівна теж працює на станції).
Відзначає керівник і сумлінну роботу маневрових диспетчерів: Олександра Миколайовича Зінченка, Володимира Миколайовича Гнойового, Руслана Миколайовича Гуняги; операторів поста централізації: Олега Миколайовича Норки, Валентини Володимирівни Підстрели, Людмили Анатоліївни Максюти; операторів станційно-технологічного центру оброблення поїзної інформації та перевізних документів: Олени Станіславівни Чміль, Наталії Миколаївни Сахно, Валентини Василівни Лавренюк.
Серед кращих працівників і чергові по станції – Андрій Євгенійович Шурандо та Дмитро Миколайович Глушко; чергові по парку – Тарас Іванович Степаненко, Наталія Василівна Прогрущенко, Юлія Анатоліївна Мінченко.
Сумлінно виконують свої обов’язки регулювальники швидкості руху вагонів: Микола Олексійович Скрипченко, Анатолій Миколайович Клевако, Сергій Анатолійович Малишко; приймальники поїздів: Василь Михайлович Ставицький, Сергій Миколайович Іванюта; бригадир ПКО Іван Іванович Ватажок.
Роботою з вантажовідправниками та наповненням залізниці коштами займаються агенти комерційні: Наталія Федорівна Яременко, Ірина В’ячеславівна Рвач, Людмила Вікторівна Мелецька, Валентина Петрівна Гнойова, Надія Євгеніївна Ярова.
Велику повагу та авторитет на станції мала Книр Ірина Василівна, яка після закінчення Білоруського інституту інженерів залізничного транспорту в 1988 році, пройшла шлях від оператора поста централізації до інженера 1 категорії. В цьому році, досягнувши пенсійного віку, Ірина Василівна пішла на заслужений відпочинок, але і досі допомагає своїм колегам порадами та консультаціями.
На станції Гребінка не забувають і про ветеранів, тісно співпрацюють з ветеранською залізничною організа-цією на чолі з Басенком Петром Петровичем.
Напередодні професійного свята Василь Григорович Мелецький вітає всіх залізничників, які працюють та які захищають нашу країну, ветеранів – залізничників, бажає перемоги, миру, злагоди і достатку.
З Днем Залізничника!
Історична довідка.
У 1895 році, коли розпочалося будівництво залізничної колії Харків – Київ, невеликий хутір Тінь розширився за рахунок залізничних будівель, перетворився на станцію Петрівка. У 1901 році станцію і населений пункт було названо Гребінкою на честь українського письменника-земляка Є.П.Гребінки.
Станція Гребінка, яка будувалася під керівництвом інженера шляхів сполучення Тихеєва, була здана в експлуатацію у 1904 році. Крім вокзалу були зведені двоповерховий будинок для обслуги та одноповерхове житло для начальника станції. Оглядачі вагонів мешкали в нерухомому вагончику, розміщеному на східному боці станції в напрямку на Полтаву. Станція на той час становила собою примітивну мережу колій. З північного боку було 4 широкі колії, з південного – 4 вузькі колії. За добу проходили 3-4 вантажних поїзди, потужністю 350-400 тон, та 2-3 пасажирських, що мали по 5-6 класних двовісних вагонів.
Процес територіального розширення Гребінки помітно прискорився після закінчення будівництва ширококолійної магістралі в 1909 році. У зв’язку з цим з північного боку станції було укладено до наявних ще 7 колій, а з південного – вузькоколійка була замінена широкою в 7 колій.
З початком першої світової війни в 1914 році збільшилася кількість перевезень, тому терміново було побудовано двоповерхове приміщення навпроти вокзалу. Перший поверх займав підвідділ руху, на другому поверсі розташувалися кімнати відпочинку поїзних бригад. З’явилося півсотні дерев’яних пакгаузів для військових вантажів, до них були також підведені колії.
В період 1920-1921 років на станції Гребінка була введена механічна централізація стрілок: на західній горловині повністю, на східній – лише головні колії. У 1927 році зазнає змін колійне господарство, по станції прокладена 12 колія, подовжені окремі тупики. Поступово Гребінківський вузол ускладнювався, підвищувався потік вантажів, особливо в напрямку Донбас-Дарниця. Для оперативного керівництва рухом поїздів від Ромодану до Дарниці і від Бахмача до ст..ім. Шевченка у Гребінці було створено залізничний відділок.
Коли розпочалася друга світова війна, Гребінка вже являла собою розгалужений залізничний вузол, через який один за одним ішли на фронт поїзди з військами, боєприпасами, а в протилежному напрямку – санітарні поїзди з пораненими, евакуйованими. З першого місяця війни була організована евакуація потягів із паровозного депо.
