“Схиляти голови, підходячи до порогу рідної школи…”

Сьогодні, 2 травня, у двох міських школах, філіях Опорного закладу №1 та №2 відбулося урочисте відкриття меморіальних дощок загиблим Героям-землякам.

У Гребінківській ЗОШ № 1 навчався Сергій Григорович Середа. Наш земляк почав воювати у зоні бойових дій на Сході України у 2017 році. За сумлінне та успішне виконання бойових завдань, за високі показники бойової підготовки молодшого сержанта Сергія Середу 21 червня 2024 року було нагороджено “Золотим хрестом” – особливою відзнакою Головнокомандувача ЗСУ.Та воїн не встиг отримати нагороду, адже 24 липня загинув на полі бою внаслідок ворожого обстрілу. Хрест вручили рідним Сергія Григоровича. І сьогодні дружина, донька, онука та рідні Героя були присутні на відкритті меморіальної дошки на фасаді учбового закладу. Школярі, вчителі та всі присутні вшанували всіх загиблих за Україну Хвилиною Мовчання. Міський голова Віталій Колісніченко звернувся до школярів з проханням пам’ятати, “якою ціною виборюється свобода для держави, можливість жити та навчатися”.
Юрій Васильєв родом з Горлівки. Коли Донеччину окупували рашисти у 2014 році, Юрій разом з родиною переїхав в наше місто . У 2015 році юнак отримав атестат про загальну середню освіту в Гребінківській школі №2.
З початком повномасштабного вторгнення в 2022 році добровільно записався до лав ТРО м. Гребінка.
7 травня 2024 року був призваний до лав Збройних Сил України. Проходив військову службу у окремій єгерській бригаді. Мав спеціальність старший розвідник-гранатометник. Був хоробрим і відповідальним воїном.
17 жовтня 2024 року Юрій Васильєв загинув у бою, захищаючи Батьківщину. Їхній підрозділ потрапив під запеклий вогонь ворога під Вовчанськом Харківської області.
На фасаді Філії Опорного закладу №2 урочисто відкрили меморіальну дошку з портретом Юрія Васильєва. Право відкрити дошку було надано кращим учням школи. До присутніх звернувся В.І.Колісніченко : “Ми повинні пам’ятати імена Героїв, які віддали свої життя за Україну, проводити в школах уроки Мужності, виховні заходи. І щоразу схиляти голови, підходячи до порогу рідної школи…”