Для багатьох у нашій громаді саме Маргарита Карабут відкрила йогу як вид саморозвитку, як ключ до фізичної і ментальної рівноваги. Але спершу був непростий шлях до розуміння і власної майстерності у неї самої. Це вже зараз Маргарита Карабут – відома інструкторка з йоги. Вона проводить заняття і у нас у Гребінці, і у сусідньому Пирятині, і навіть он-лайн, під час яких до занять йогою доєднуються бажаючі з різних куточків світу.
Її особистий шлях розпочався багато років тому, і, можна сказати, із випадкової пропозиції. Та й власне у спорт пані Маргарита потрапила лише скориставшись слушною нагодою. Хоча в юності мріяла зовсім про інше…
Маргарита на “відмінно” навчалася в школі. Її улюбленими предметами були історія, література, мова, але якось не фізкультура. Вона любила читати книги і вже в юному віці почала писати вірші. Закінчила школу з відзнакою і мріяла вступити на навчання у педагогічний вуз. І тато, і мама у всьому підтримували доньку. Але з батьком у дівчини був особливий зв’язок. Тато їздив з донькою здавати вступні іспити, і завжди підтримував і розраджував, якщо спроба виявлялася невдалою. І ось одного разу їй запропонували вибрати інший напрямок, подати документи на факультет фізкультури.
І з кожним наступним днем вона розуміла, що зробила правильний вибір. Маргариті дуже подобалося навчання, вона розуміла, що це її стихія. Не було нудних пар, переважна більшість навчання – це була практика. Після закінчення ІІІ-го курсу, Маргарита вийшла заміж і повернулася у рідну Гребінку. Навчання продов-жувала за індивідуальним графіком. І саме тоді вона спробувала себе в ролі вчительки фізкультури, бо влаштувалася працювати у тодішню Гребінківську середню школу №1. Після декретної відпустки в школу не повернулася. Були непрості часи в плані фінансів, тож Маргарита зробила спробу освоїти іншу професію. Влаштувалася працювати на посаду зовсім не пов’язану ні з педагогікою, ні зі спортом. Та все ж спорт у її житті був завжди. Займалася вдома, для саморозвитку. А 2017 році раптово помер батько. Здавалося б, вона вже давно доросла, має свою щасливу родину, разом із чоловіком виховують доньку. Та щось надламалося в той момент, у її житті не стало дуже важливої людини, зникла опора для багатьох у їхній родині. Маргариті доводилося вкрай складно, адже треба було підтримувати маму, і при цьому триматися самій. Та через внутрішній стан дав збій її фізичний стан. Довелося покинути роботу, шукати порятунок і підтримку у інших сферах життя. Тоді її рятували розмови з рідними, рятувала природа, квіти, рятували вірші. Адже на папір виплескувалися емоції та переживання, якими часто не було з ким поділитися…
І тут знову порятунком став спорт. Неочікувана пропозиція від колишньої учениці Ірини Максимейко, яка в той час створювала свою власну хореографічну студію “Максимум”, став тією самою рятівною соломинкою. Непростий рік роздумів, пошуку себе, завершився тим, що Маргарита погодилася на таку пропозицію. І вже з січня 2019 року Маргарита Карабут стала тренеркою з фітнесу у студії “Максимум”. Вона вкотре усвідомила, що рух дає їй енергію, а вона, як тренерка, може навчити інших отримувати цю енергію, заряд бадьорості і життєвих сил. Так, про цей спосіб відомо всім, але чомусь ми його не часто використовуємо. Та варто лише змістити фокус уваги на власне самопочуття, на своє тіло, прийде розуміння, що рух дає життя. Турбота про здоров’я і фізична активність дають потужний заряд. Тренерка Маргарита Карабут вважає, що зовсім не обов’язково професійно займатися спортом. Стане в нагоді будь-яка доступна активність. Так наше фізичне тіло продукує енергію через рух. А ще через деякий час в житті Маргарити з’явилася йога. В студії була група, яка займалася з іншою тренеркою. Пані Маргарита придивлялася, щось їй відгукувалося, щось хотілося самій спробувати. А тут в якийсь момент виникла необхідність замінити наставницю з йоги і позайматися з групою.
Життя підкинуло новий виклик, перед яким тренерка не спасувала. А щоб навчати інших, треба самій освоїти цю науку. Тож пані Маргарита почала навчатися самотужки. Як зізнається вона сама, це було щось дуже схоже на авантюру. Але йога її так захопила, що навіть не було бажання покинути чи щось знову міняти. Маргарита шукала однодумців, спілкувалася з уже досвідченими майстрами та майстринями. І чим далі вона працювала, ставало зрозуміло, що знань все одно замало. Тож в якийсь момент сама пішла на навчання, проходила різноманітні курси, тренінги. Пройшла курси йоги і хатха- йоги, отримала сертифікати, освоїла роботу з диханням. Нещодавно розпочала навчання в одному з напрямків сучасної йоги школи Юрія Сулика – Адхойоги. Брала участь у навчаннях та ретритах. І вже 5 років в ролі наставниці, а не учасниці.
“Якщо на килимку робити тільки те, що комфортно, зрозуміло і знайомо, що не викликає незручностей і фізичного дискомфорту, не вимагає змінити звичні патерни руху, то якоїсь миті, не з нашої волі, а з волі підсвідомості нам стане не цікаво і нудно щоденно вставати і робити одне й те ж, –розповідає нам пані Маргарита, — Коли ж є прагнення освоїти нові асани, то автоматично ми покращуємо і старі, намагаючись краще зрозуміти свої рухи, відчути ті частини тіла, які потрібні в новому русі і наш мозок завжди в тонусі від, так би мовити, високої мети, що не просто так на килимок зайшли зробити те, що і завжди, а дійти до нового і складнішого, і спробувати опанувати. Подолання самих себе, своїх слабкостей, навчання себе чомусь новому – це те, що надихає і наповнює енергією. Це, в тому числі, тренування життєвої навички прагнення стати кращою версією себе. Тому варто насамперед використовувати свій час на килимку ефективно, і кожного дня робити трішечки більше і краще ніж учора!”
Для багатьох жінок у нашому місті заняття з йоги, які проводить Маргарита Карабут, стали місцем сили. На сторінці у Фейсбук у Маргарити Карабут є щирий відгук Тетяни Хомкіної, який варто процитувати: “Я познайомилась з нею минулим літом. Почалася війна, і ми всі позалазили в свої уявні хатинки. Але там було темно і холодно. Страшно. Не за себе – за близьких. За сина, який більше місяця не міг дістатися додому з вишу. А щоденні новини переповнювали. Біль. Розриваючий душу і серце. Потім – ненависть. І – безсилля… Так і з`явилась Маргарита в моєму житті. І йога. “Йога вчить нас зцілювати те, що не потрібно терпіти, і терпіти те, що не може бути зцілено”. Ми не потрапили в якийсь уявний світ. Але ми стаємо сильніші – душею і тілом. “Ви розумієте, що всередині вас світло. Ви на своєму боці, Ваша сила у Вас самих”. – (TerriGuillemets)…”
В кожної людини, має бути щось таке, що надихає, надає енергії, живить, відновлює, повертає до життя. Щось особисте, сакральне. Щось, що допомагає повернути собі себе, відновити контакт із тілом, в якому живуть наші емоції. З цим успішно справляється йога. “Це мій особистий ритуал. Моє джерело натхнення. Моя стихія! – стверджує пані Маргарита, — Бо йога – це не про те, аби зав’язатись у “вузлик” і медитувати в такому стані годинами. Це про те, аби віднайти в собі силу і ресурс обрати себе, як головну цінність свого життя. Не розпорошуйте себе на дрібниці, будьте в себе в пріоритеті!”
Маргарита Карабут сама сповідує такі цінності і вчить інших під час своїх занять. Але і сама ніколи не припиняє освоювати щось нове. Ось нещодавно їй захотілося спробувати практику цвяхостояння. І їй це, як кажуть тепер, зайшло! Цвяхостояння вчить терпінню та вмінню сповільнюватись і помічати себе.
Пані Маргарита не полишає поезію, пише вірші, коли виникає в душі такий поклик. Уже в світ вийшли вісім колективних збірок, де розміщені вірші поетеси Маргарити Карабут. Але вона, звісно ж, мріє про авторську збірку поезій. Але поки цього не відбулося, то було б добре організовувати літературні читання у нашому місті. Адже краще ніж сам автор рідко хто може передати змістове навантаження і прочитати його вірші.
Майже кожного ранку, за будь якої погоди – пробіжка. Після цього, як своєрідний ритуал – “Добрий ранок!” і фото звіт на сторінки у соціальних мережах. Це вона робить не для себе, а скоріше хоче спонукати нас до дії, до руху в напрямку власного здоров’я. Насправді, здебільшого, йогу не обирають, коли мають ідеальний стан здоров’я, досконалі форми і стабільний ментальний стан, її не обирають у стані внутрішнього спокою і рівноваги. Йогою починають захоплюватися, коли мають дефіцит цих станів, і у пошуку варіантів закрити ці дефіцити. Але дуже важливо при цьому мати щирий намір щось змінити у житті на краще. Без цього результату досягти дуже важко.
Світлана Педоряка, матеріал створений за сприяння Волинського прес – клубу.
