Так вже повелося, що діти успадковують таланти батьків, дідусів та бабусь. Якщо хтось в родині мав гарний голос та вміння співати, дитина зростала в творчій атмосфері і сама починала наслідувати манеру виконання рідних. Та щоб дитина обрала творчу професію у майбутньому, їй потрібно наполегливо і систематично займатися, удосконалюватися та навчатися. Так було і у родині Наталії Олексіївни Гринь – директорки Гребінківської дитячої школи мистецтв.
Наталія Олексіївна розповідає, що любов до пісні у неї від дідуся Івана. Мамин батько гарно співав, любив музику і заохочував онуків до співу. Тож вибір дівчинки після закінчення школи був очевидним – вона вступила до Черкаського музичного училища ім..С.С.Гулака-Артемовського. Здобула спеціальність “Музичне мистецтво” зі спеціалізацією “хорове диригування”. Потім вона повернулася до рідного міста та розпочала свій трудовий шлях у музичній школі. Наталія Олексіївна пригадує, що тоді стикнулася з невідповідністю навчальних програм. Предмети викладалися російською мовою, а діти в Гребінці говорили українською. Тож молодій викладачці довелося шукати підручники з сольфеджіо та іншу музичну літературу на українській мові. Наталія Олексіївна розповідає: “Я прийшла на роботу в 1989 році, говорила українською мовою, хоч предмети в музучилищі викладалися російською. Та й пісні почала писати та виконували лише українською”.
А зараз, після повномасштабного вторгнення рф в Україну, почалося нове відродження української культури. Викладачі музичної школи формують естетичний смак у своїх вихованців, пропонують для вивчення українські народні пісні, сучасні естрадні українські твори, класичні твори українських композиторів.
“Зараз українці більше почали цінувати своє. Велика цікавість молоді до української творчості нас тішить. Ми розвиваємо здібності дітей в атмосфері дружнього спілкування. Адже велика мудрість життя – вкладатися у розвиток дитячого інтелекту”, – каже директорка школи мистецтв.
У нашій музичній школі навчається 262 учня. Але бажаючих відвідувати заняття більше, ніж викладачі можуть взяти. Адже у школі мистецтв працює лише 20 викладачів та один вчитель за сумісництвом. Тож доводиться викладачам безкоштовно проводити індивідуальні уроки для талановитих дітей. Діти індивідуально навчаються грі на музичних інструментах, сольному співу у музичних класах; групові заняття проводяться у класах образотворчого мистецтва та хореографії.
П’ять років тому до колективу викладачів школи мистецтв приєдналася донька Наталії Олексіївни – Таїсія. Таїсія Олександрівна Гринь – викладач сольного співу. Зараз її учні – переможці і лауреати всіх обласних фестивалів і конкурсів: телешоу “Естрадна веселка” (м.Пирятин), конкурсу “Музичний вернісаж” (м.Полтава), конкурсу “Душі пісенної криниця” (м.Гадяч). Вихованці Таїсії Олександрівни здобували перемогу і на Всеукраїнських конкурсах – Відкритому конкурсі академічного співу ім. Володимира Путька, Відкритому фестивалі-конкурсі імені Раїси Кириченко.
А вокально-інструментальний дует молодих викладачів Таїсії Гринь(вокал) та Галини Ясько (бандура, вокал) вражав глядачів та журі своїм професійним та чуттєвим виконанням українських пісень.
Обидві доньки Наталії Олексіївни – Катя і Тая, з дитинства були занурені у творчу атмосферу; співали, виступали, вчилися грати на музичних інструментах. Тому після школи і Катя, і Тая закінчили Полтавський коледж мистецтв. Хоча Таїсія стояла перед вибором, де на ряду з музикою було образотворче та акторське мистецтво. Дівчина успішно закінчила художній клас у Гребін-ківській дитячій музичній школі, дуже любила малю-вати. Та, все-таки, гору взяла музика. Адже коли в неї випадала вільна хвилинка, вона сідала за фортепіано і грала та співала. І музика створювала її настрій, або ж під настрій лягала музична композиція. Навчання в Полтавському коледжі мистецтв було цікавим та насиченим, дівчина не пошкодувала про свій вибір. Досвідчені викладачі коледжу окриляють мрії своїх вихованців, надають їм впевненості, готують їх до великого життя в музиці.
Таїсія, як і мама, навчалася на факультеті “Музичне мистецтво” за спеціаліза-цією “хорове диригування”. Вона й зараз з вдячністю згадує настанови свого викладачки Ганни В’ячесла-вівни Оксениченко – завідувачки циклової комісії хорового диригування. Вже дипломованим спеціалістом Таїсія Олександрівна повернулася у рідну музичну школу. Їй легко працювалося з перших днів, адже старші колеги та мама допомагали і підказували. А ось налагодити контакт з вихованцями вдалося не зразу. Не вистачало знань, адже педагогічну практику в коледжі проходили з дорослими. ” Я зрозуміла, що з маленькими дітьми в початкових класах потрібно гратися. Навчити їх звільнятися від своїх комплексів, презентувати себе. Адже сольний спів – це, в першу чергу, боротьба з собою”, – говорить Таїсія Олександрівна. Тому молода викладачка почала самостійно вдосконалювати свої знання та вміння, відвідуючи вебінари та курси. Наприклад, курси з емоційного інтелекту збагатили її знання і допомогли встановити контакт з дітьми. Вона успішно керує підготовкою твору до виконання, проводить репетиції з вихованцями та керує виконанням твору, диригує ансамблем.
Таїсія Олександрівна слухає різну музику, любить джаз та пісні українських співачок та композиторок, авторок текстів Лаури Марті та Джамали.
А на запитання, що зіграло визначальну роль у бажанні займатися музикою, Таїсія Олександрівна відповіла: “Мамині колискові та мамині пісні”.
