Наше місто засноване і розбудовувалося як потужний залізничний вузол. Із тих пір і прийнято казати: “Гребінка – місто залізничників!” Хочеться додати – і залізничниць. На території невеличкого міста створені і успішно працюють багато залізничних підприємств – більші і менші, але представлені усі залізничні підрозділи. І дуже добре, що у такі непрості часи є робота і зарплата, а значить – є хоч якась впевненість у завтрашньому дні.
Але сьогодні мова про інше. А саме про жінок на залізничних підприємствах. Україна ратифікувала низку міжнародних документів, прийняла ряд правозахисних законів щодо забезпечення гендерної рівності та подолання дискримінації за ознакою статі. Але, було б дуже добре, якби хоча б половина задекларованого втілювалася в життя. Взяти наприклад працевлаштування жінок на посади та у професіях, які багато років у суспільстві вважалися суто чоловічими. На підприємствах залізниці такі стереотипи теж вкорінилися міцно. І це не про те, що у них не працювали жінки. Зовсім ні, вони завжди там працювали. Інша справа – на яких посадах і на яких умовах. Наприклад, на інтернет-сторінці Південної залізниці, до якої належать більшість наших Гребінківських залізничних підприємств, у розділі “Історична довідка” натрапила на раритетне фото, зроблене у роки відбудови після закінчення Другої світової війни. На ньому зображені саме жінки, які працюють. Так, у цьому немає нічого дивного. Але у розповіді про історію Південної залізниці про це ні слова.
Є на цій сторінці і загальна інформація про гендерний розподіл ролей. Зокрема, там повідомляється, що на Південній залізниці працює 16258 жінок (на жаль не вказано який це процент від загальної кількості). На керівних посадах працюють 5029 жінок. (Тобто – третина.) У складі керівництва середньої ланки – 459 жінок, з них:
– чергових по станції позакласній, І-ІІ класу – 209;
– начальниць станції ІV-V кл. – 101;
– начальниць пасажирських поїздів – 29;
– поїзних диспетчерок – 42;
– маневрових диспетчерок – 27;
– начальниць вокзалу ІІ-ІІІ кл. – 16.
На посадах майстрів працює 91 жінка, з них по структурних підрозділах господарств:
– пасажирського – 34;
– будівельно – монтажних робіт і цивільних споруд – 16;
– локомотивного – 14;
– колійного – 12;
– вагонного – 9;
-приміських пасажирських перевезень – 1;
– комерційної роботи та маркетингу – 1.
У відсотковому відношенні найбільше всього жінок-керівниць працює у дирекціях залізничних переве-зень – 30 % від загальної кількості працюючих жінок. А найменше – у службі воєнізованої охорони – 1%.
Окрім статистичних даних, у Довідці про дотримання гендерної рівності на підприємст-вах Південної заліз-ниці, ще є така припис-ка: “Керівництвом Південної залізниці приділяється належна увага питанню оздо-ровлення та організації відпочинку жінок, а саме надання пільго-вих путівок до ліку-вально-оздоровчого закладу залізниці – санаторію ім. Гоголя м. Миргород. Протягом року за вагомий внесок у розвиток Південної залізниці і сумлінну працю на залізничному транспорті жінки заохочуються нагородами Міністерства інфраструктури України, Укрзалізниці та Південної залізниці”. Це добре, а ось згідно іншої інформації, щоправда стосується вона загальнодержавного, а не регіонального рівня, все ж таки є прояви дискримінації жінок. Сайт UNFPA повідомляє, що у 2021 році Укрзалізниця вперше провела дослідження проявів дискримінації на робочих місцях. Респондентами стали 4 тисячі працівників/-ць компанії по всій Україні. Дослідження виявило кілька ключових порушень.
Людмила Миколаївна Півторацька близько двох років працює у пасажирському вагонному депо “Гребінка” дефектоскопісткою.
Серед них – відмови у просуванні на керівні посади жінкам та молодим спеціалістам/-кам, навіть якщо їхні компетенції відповідали вимогам, перепони у розвитку кар’єри працівницям/-кам, які мають дітей дошкільного та молодшого шкільного віку та ряд інших. У компанії пояснювали, що усвідомлюють, що прояви дискримінації створюють токсичну та демотивуючу атмосферу в колективі. Тому Укрзалізниця докладає зусиль для того, щоб створити умови, в яких працівники зможуть реалізувати свій потенціал і не шукатимуть достойних альтернатив деінде, а залишатимуться лояльними компанії.
Але це – загальна інформація, а яка ж ситуація безпосередньо на підприємствах?
Пасажирське вагонне депо “Гребінка” – зараз одне з найсучасніших і найпотужніших у своїй галузі. Майже половина працюючих на підприємстві – жінки. Очільниця відділу кадрів Валентина Михайленко розповіла, що у колективі пасажирського вагонного депо за останні роки працювало чимало жінок на різних посадах.
Сьогодні із 22 осіб, які очолюють певні відділи, 9 жінок. Щоправда, усім депо керує чоловік і його заступники – теж чоловіки.
Оксана Михайлівна Мирошниченко працює на посаді майстра дільниці з ремонту підвагонного обладнання пасажирських вагонів.
Оксана Михайлівна Мирошниченко працює на посаді майстра дільниці з ремонту підвагонного обладнання пасажирських вагонів.
Жінка працює у вагонному депо 32 роки. Пригадує, як прийшла в цей колектив сімнадцятирічною дівчиною. Спершу була прибиральницею виробничих приміщень. І одразу зацікавилася саме виробничими процесами. Її не злякали потужні станки та великі механізми, а навпаки, – вона придивлялася і самотужки вивчала основні процеси. Вже скоро Оксана Михайлівна добре розуміла, як відбувається ремонт вагонів, з яких етапів складається, почала вивчати усі нюанси та теорію. А згодом вступила в Кременчуцький залізничний технікум на спеціальність “технік-механік рухомого складу”. Пригадує, що тоді, наприкінці дев’яностих, серед її однокурсників було мало жінок. Але з кожним роком ця тенденція змінювалася. Багато працівниць і пасажирського вагонного депо навчалися саме у цьому технікумі та профільному залізничному вузі у Харкові. Мають технічну профільну освіту й інші жінки цього підприємства, які тепер обіймають відповідальні посади: Галина Миколаївна Коржева – майстер відділення формування колісних пар, Оксана Валеріївна Шинкаренко – майстер дільниці фарбування пасажирських вагонів, Оксана Анатоліївна Бабінська – майстер дільниці з обслуговування споруд та інші.
Всього на цьому підприємстві працюють 15 бригадирів, і жінок серед них – 8. Вони очолюють великі колективи, керують відповідними виробничими дільницями, складними процесами, бо мають досвід і відповідні професійні навички.
Людмила Миколаївна Півторацька близько двох років працює у пасажирському вагонному депо “Гребінка” дефектоскопісткою. За короткий час освоїла усі тонкощі професії і тепер займається виявленням дефектів, механічних ушкоджень. Знання та практичний досвід застосовує у щоденній роботі, докладає свою часточку у загальний хороший результат підприємства.
Як розповів начальник пасажирського вагонного депо Гребінка Юрій Томченко, на підприємстві створені однакові умови для кар’єрного зростання усіх працівників і працівниць. Оплата праці теж здійснюється згідно штатного розпису, тож теж залежить лише від посади та кваліфікації.
На виробництві усвідомлюють, що прояви дискримінації створюють токсичну та демотивуючу атмосферу в колективі. Тому докладають зусиль для того, щоб створити умови, в яких працівники і працівниці зможуть реалізувати свій потенціал і не шукатимуть альтернатив деінде, а залишатимуться на підприємстві.
Дбають тут і про гідну зарплату, і постійно покращують умови праці. У виробничих приміщеннях виконані ремонти, тепер повсюди у цехах тепло і по-своєму затишно, є приміщення, яке використовується для укриття, відремонтовані побутові кімнати, тривають ремонтні роботи у приміщенні, де буде облаштовано спортзал. Тут готові приймати на роботу і чоловіків, і жінок з певними професійними навичками та відповідною освітою. А от уже чи обиратимуть дівчата технічні професії, то вже інша історія.
Гендерні стереотипи часто зупиняють підлітків у виборі омріяної професії. Відсутність рольових моделей, стереотипні уявлення суспільства про типово “чоловічі” та “жіночі” професії, дискримінація – ці фактори не дають молоді повністю розкрити свої можливості. Саме тому і маємо такі статистичні дані. Наприклад, у 2020 – 21 навчальному році у транспортних вузах навчалося 90,6% чоловіків і, відповідно, лише 9,4 % жінок.
Світлана Педоряка,
фото авторки.
Матеріал створено за сприяння Волинського прес-клубу.
