Багато слів жіночого роду вже давно ввійшли в нашу мову, і ми щодня вживаємо їх, не задумуючись. Це такі слова, як мама, донька, українка, розвідниця, журналістка, учителька, продавчиня, верстальниця, прибиральниця, письменниця, депутатка. Вони давно зафіксовані у тлумачному словнику української мови. А ось жіночі посади, назви професій, занять, національностей часто мали чоловічий рід, і вкорінилися так в нашій мові. 22 травня Кабмін схвалив правопис української мови у новій редакції. Документ замінив стару редакцію правопису 1992 року. У новому правописі, зокрема, затвердили використання та найпродуктивніші моделі творення фемінітивів – іменників жіночого роду. Тепер, згідно правопису, слід вживати лікарка, бібліотекарка, директорка, членкиня, редакторка, бібліографа, працівниця, захисниця, кандидатка, доцентка та ін.
Щоб опанувати всі мовні тонкощі, коректну лексику та поспілкуватися про права жінок в Україні,фемінізм, дискримінацію та актуальність засобів масової інформації у часи війни в Україні творчі працівники редакції газети “Гребінчин край” були запрошені на Гендерний медіа-форум до Львова. Дуже вдячні за це запрошення організаторці заходу Богдані Стельмах.
Гендерний медіакемп відбувався в межах проєкту “Гендерночутливий простір сучасної журналістики”, що реалізовує Волинський прес-клуб у партнерстві з Гендерним центром Волині та Незалежною громадською мережею прес-клубів України.
Маємо честь розповісти нашим читачам про цю поїздку…
Незважаючи на довгу дорогу до західної столиці України, красень Львів зустрів чудовою літньою, не дощовою погодою. Зараз дістати квитки на потяг до Львова не реально. Тому довелося їхати автобусом з Пирятина, з пересадкою в Києві. Автобус курсував з Дніпра, майже 80% пасажирів були військовими. Хтось їхав у відпустку, хтось – на лікування, хтось – у відрядження. З перших вуст мали змогу почути новини з фронту, поспілкуватися з мужніми захисниками та повчитися в них оптимізму та віри в Перемогу.
Нам пощастило жити в центрі Львова, поблизу Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької. До готелю “Львів” з’їхалися журналістки зі всієї України. В більшості – представниці друкованих засобів масової інформації. І як не дивно, в не залежності від регіонів, проблеми “газетярів” однакові. Ми мали змогу спілкуватися з коллегами зранку до ночі, ділитися досвідом та шляхами вирішення проблем. Адже виживання регіональних ЗМІ в умовах війни в країні постало дуже гостро. А ось про важливість наших газет і сайтів у військовий час розповідали журналістки, які пережили окупацію. Цікавим було спілкування з головною редакторкою інтернет-видання “Кавун.Сіті” Євгенією Вірлич. Євгенія разом з чоловіком-журналістом працювали в окупованому Херсоні, надавали людям актуальну інформацію, ризикуючи власним життям. Ми з замиранням серця слухали розповідь Жені про роботу журналістки в окупації, про практичні аспекти порушення прав жінок оккупантами та захоплювалися мужністю та жіночою відвагою.
Незабутньою була і зустріч з Славою Світовою – письменницею, тренеркою зі словесної майстерності та творчості, співзасновницею жіночого видавництва Creative Women Publishing. Зі Славою ми вчилися розповідати історії, ділитися власними почуттями з коллегами. Цей досвід нам допоможе в спілкуванні з нашими читачами. Адже журналісти звикли в своїх статях, репортажах, інтерв’ю в центрі уваги ставити того, про кого пишеш, забуваючи про своє обличчя. Настав час змін. Тому і зараз ми вирішили вам розповісти про себе, про наші навчання та розвиток. Сподіваємося, це вам цікаво.
Про права жінок, фемінізм і війну говорили з модераторкою й експерткою заходу – Світланою Дубиною, правозахисницею, головою ГО “Вісь”.
Пані Світлана поділилася з нами власними історіями з життя, навчила розбиратися в різних напрямках та течіях боротьби жінок за свої права. Ми на практиці виправляли свої помилки з вживанням фемінітивів.
Сподіваємося, що на сторінках газети кількість таких помилок зменшиться.
Адже вислів пані Світлани “Членкиня краще ніж рабиня” запам’ятається назавжди…
