Анастасія Кліпаченко: “Шлях у краще майбутнє – це коли жінки будуть посідати важливу роль у суспільстві”

2024 рік став для нашої землячки, футболістки Анастасії Кліпаченко насиченим спортивними змаганнями на міжнародних аренах та перемогами, а також великою роботою з розвитку жіночого футболу в Україні. Анастасія – майстриня спорту міжнародного класу, чемпіонка світу та віцечемпіонка Європи з пляжного футболу, гравчиня жіночої збірної України з пляжного футболу та з футзалу, головна тренерка жіночої збірної України з міні-футболу. Вона ввійшла до комісії Національного олімпійського комітету, займаємося розвитком жіночого спорту та питанням гендерної рівності. А з 1 жовтня Анастасія Кліпаченко офіційно розпочала роботу на посаді голови Комітету жіночого та дівочого футболу УАФ.

Спортивна кар’єра вже відомої сьогодні футболістки розпочалася у Гребінці, у дитячо-юнацькій спортивній школі. Наша славетна дівоча команда з футзалу “Надія” , яку тренує Володимир Жила, й досі займає перші сходинки п’єдесталів на всеукраїнських та міжнародних змаганнях. Але спочатку Анастасія не мріяла про футбол – хотіла займатися бальними танцями. Такої танцювальної студії тоді у Гребінці не було. Тому залишалася дитя-чо-юнацька спортивна школа з безліччю секцій з різних видів спорту. Анастасія спробувала ходити на різні заняття – на легку атлетику, на гандбол. Та найбільше їй сподобалося грати у футбол. Тренер ФК “Надія” Володимир Жила каже: “Настя прийшла на секцію у 3 класі. В команді вже грали старші на рік, на два дівчатка. Вони вже багато чому навчилися і демонстру-вали командну гру. Серед футзалісток тих років – Оля Ткаченко, Марина Даценко, Оксана Гуртовенко, Оксана та Альона Козоріз, Тетяна Доля, Крістіна Козорог, Олександра Говор, Оля Бондаренко. Настя вчилася в дівчат, переймала їхній досвід. Вона відрізнялася наполегливістю у тренуваннях. Якщо ставила собі якусь мету, обов’язково її досягала. Команда дуже здружилася, дівчата підтримували одна одну. Вони й досі товаришують. В тому складі “Надія” стала призером області та Чемпіонату України, грала у вищій лізі України з футзалу”. Тренер відзначає лідерські здібності Анастасії і її велике бажання реалізуватися у спорті.

Анастасія Кліпаченко згадує ті часи тренувань з теплом у серці: “Дівчата – футболістки були найкрутішими у місті. Нас возили на змагання за кордон. У такому ранньому віці у багатьох це було вперше”.


Навчаючись у столичному виші на маркетологиню, Анастасія зрозуміла, що буде професійно займатися футболом. Її вперше викликали на другому курсі – грати за Національну збірну із футзалу. “На той час лише Аліна Горобець була найкращою футзалісткою світу (здобула титул у 2010 році – авт.). І мені хотілося також цього досягти, грати в збірній, їздити по світу. Постійно багато було запрошень на міжнародні турніри. Це мене мотивувало рости, залишатись у цьому, рухатись далі”, – каже спортсменка.


Вона багато років грала за студентську команду у футзалі, і у пляжний футбол також. Дівчата-студентки тренувалися в професійних командах України та зростали через досвідчених гравчинь у їхніх клубах. Студентки грали на європейському рівні, на міжнародній арені. У пляжному футболі Анастасія теж досягла високих результатів. Команда посідала найвищі сходинки у Європі й світі.


“Дуже хотілося б розвивати студентський пляжний футбол, – каже спортсменка. – В Україні такі змагання проводяться серед студентів, але туди приїжджають дівчата з великого футболу чи з футзалу. Окремих таких “пляжниць” у нас одиниці. Хотілося б розвивати, мати академію, як у Європі. Коли є розвиток, конкуренція, гравці національних збірних знатимуть, що їх можуть “посунути” молоді гравці. Це може їх мотивувати. Зараз у нас дуже сильні та талановиті студенти: дівчата і хлопці. Навіть у час війни все розвивається, підтримується. Класно, що наші студенти грають в Європі, виступаючи за Україну”.


Анастасія Кліпаченко – не лише спортсменка, вона реалізує себе у різних сферах життя. ЇЇ часто можна побачити на телеекрані, почути її голос коментаторки футбольних матчів, вона тренує та допомагає спортсменкам реалізуватися. Разом з однодумицями ініціювала проект “Шлях Чемпіонки”, щоб привернути більше уваги до жіночого спорту, допомогти кожній спортсменці бути цілісною особистістю. В часи пандемії в Україні організаторки влаштовували мотиваційні онлайн – тренінги про спорт, це підбадьорювало спортсменок в складні часи.

“Шлях Чемпіонки” розвивається і зараз. Наша орга-нізація займається розвитком жіно-чого спорту загалом та кожної спортсменки як цілісної особистості. Тому що, як ми знаємо, до результату приводить не тільки фізична готовність, а й психологічна сторона, ментальне здоров’я та інші чинники. Ми маємо вихід і на міжнародну арену роботи з професійними спортсменками, тому не зупиняємось і рухаємось далі”, – зазначає футболістка – тренерка.
Анастасія Кліпаченко вчить спортсменок ніколи не опускати руки й завжди бачити ціль, відчувати мотивацію і розуміти, які люди тебе оточують. Розуміти, що ти можеш дати людям і що люди можуть дати тобі. І тоді все обов’язково вийде!

Наталія Стеценко.
Матеріал створено у співпраці з Волинським прес-клубом.