Їм ще б жити та жити… У Гребінці прощалися із двома земляками.

Герої захисники Максим Черниш та Володимир Жолобецький загинули, обороняючи Батьківщину від ворога.

 

 

 

 

 

 

 

 

Не для війни ростила мати сина,
Любов’ю огортала, мов крильми.
Не для війни міцніли дух і сила,
Пошана поміж добрими людьми.
Здавалося, всі війни відболіли,
Ромашками окопи заросли,
Та полини сивіють, як сивіли,
Коли по них ще прадіди ішли…
                                                    Ніна Третяк

Клята війна з росіянами щодня забирає життя вірних синів та доньок України, в яких попереду ще мало б бути безліч щасливих і радісних моментів. На початку жовтня війна забрала життя одразу двох мужніх воїнів, нашиз земляків. Їм обом навіки буде 40…

Виконуючи бойове завдання на війні загинули наші земляки Володимир Жолобецький та Максим Черниш, обидва 1982 року народження.
Володимир, житель села Оржиця, поліг 3 жовтня під час мінометного обстрілу в селищі Білогорівка на Луганщині.


Максим, із Гребінки, загинув 5 жовтня поблизу Майорська Донецької області. У нього залишилося двоє неповнолітніх дітей.


Прощання з героями – земляками відбулося сьогодні на площі біля адмінбудівлі міської ради. Сотні земляків – рідних, друзів, знайомих прийшли провести в останню путь захисників. Траурний мітинг провів міський голова Віталій Колісніченко. З прощальними словами виступили представник Лубенського районного ТЦК та СП Ігор Співак, директор Опорного закладу Гребінківська ЗОШ І-ІІІ ст..№4 Лариса Кохно, директор Слободо – Петрівської ЗОШ І-ІІІ ст.. Тетяна Ященко, староста Слободо – Петрівського старостинського округу Світлана Єфременко. Молитву за упокій душ спочилих героїв піднесли священнослужителі Православної Церкви України.


Мужні воїни, вони разом зі своїми побратимами боролися за мир на українській землі, за спокій у рідній домівці, за безпеку родин… Ціною життя вони виборювали право нашої нації бути вільними.


Смерть Максима та Володимира – це не тільки біль їхніх родин, це біль усієї громади, це біль усієї країни. Справжні патріоти, вірні сини України. Такими вони назавжди залишаться у нашій пам’яті, а їхні імена навіки будуть взірцем мужності, патріотизму та незламності.

Ми схиляємо голови у глибокій скорботі та сумуємо разом з родинами загиблих.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким з приводу непоправної втрати.
Вічна пам’ять і вічна слава Героям!