2 листопада завершився земний шлях
Литвиненка
Валерія Миколайовича.
Валерій Миколайович народився 29 березня 1949 року в селі Тарасівка. З дитинства захоплювався технікою, любив працювати в на землі.
Свою трудову діяльність розпочав у Гребінківській середній школі № 2 на посаді викладача тракторної справи. В ті роки тракторної справи навчались підлітки з сіл: Григорівки, Стукалівки, Сербинівки, Овсюків. Їх готували до роботи в сільському господарстві.
Валерій Миколайович був улюбленим учителем для вихованців. Завжди спокійний, справедливий, він ніколи не підвищував голос. Для учнів він був прикладом дисциплінованості і відповідальності.
Його не раз відзначали грамотами за добросовісне виконання посадових обов’язків.
Запорукою успіхів у роботі була любов до дітей, повага до учнів старшого шкільного віку. Його поважали колеги, з якими він був толерантним.
Він завжди приходив на допомогу всім, хто цього потребував.
Валерій Миколайович постійно підвищував свій кваліфікаційний рівень, навчався на курсах, заочно закінчив Полтавський педагогічний інститут ім. В.Г.Короленка. Збулась його мрія – стати вчителем історії. Він дуже багато читав і виховував в учнів повагу до книги – як джерела знань.
Вміння комунікувати з людьми було помічено і його запросили на роботу в органи внутрішніх справ.
Протягом 7 років він працював на посаді заступника начальника райвідділу внутрішніх справ. Робота із особовим складом райвідділу вимагала багато часу і здоров’я.
За станом здоров’я він змушений був перейти на іншу роботу. Його було призначено директором Березівської загальноосвітньої школи І-ІІст. ступенів.
Валерій Миколайович багато зробив, будучи директором школи. Школа завжди була на належному рівні підготовлена до нового навчального року. Причому сам директор брав активну участь в ремонті шкільних приміщень. В школі на належному рівні було організоване харчування дітей. Овочі вирощувались на шкільних навчально-дослідних ділянках. Біля школи був сад, в шкільну їдальню готували на зиму компоти, варили варення. Директор встигав скрізь і не тільки контролював роботу підлеглих, а й сам брав активну участь у всіх заходах, які проводились у школі.
Як досвідченого вчителя його було запрошено на посаду вчителя історії в Гребінківську гімназію. І тут він зарекомендував себе з хорошої сторони. Вихованці Валерія Миколайовича були в числі переможців районних предметних олімпіад з історії. Багато з них стали його послідовниками, обрали професію вчителя історії.
Разом із дружиною, Людмилою Миколаївною, вони створили зразкову сім’ю, виростили і вивчили двох дітей, дочекалися внуків.
Валерій Миколайович був для Людмили Миколаївни підтримкою і опорою. Добре розумів специфіку її роботи. Вона, висококваліфікований лікар-педіатр, не тільки лікувала наших діток, але й працювала на керівних посадах в медичних закладах району. В даний час Людмила Миколаївна продовжує працювати і допомагати людям.
Будучи на заслуженому відпочинку Валерій Миколайович вів активний спосіб життя, ніколи не сидів без діла.
Багато працював на землі, вирощував овочі і фрукти.
Останні три роки свого життя Валерій Миколайович тяжко хворів і був прикутий до ліжка.
Людмила Миколаївна з усіх сил боролась за його життя, підтримувала близьку, кохану людину.
Та, на жаль, ми не в силі побороти тяжкі хвороби, які забирають життя українців в цей нелегкий для нас час.
В даний час Людмила Миколаївна дуже сумує з приводу тяжкої втрати.
Ми висловлюємо щире співчуття їй, рідним і близьким Валерія Миколайовича .
Бог забирає для себе найкращих – так говорять в народі про тих людей, які завжди робили добро на землі і пішли рано з життя.
