Сьогодні важко уявити певну діяльність у сфері економіки, культури, науки чи соціальну сферу, якщо у ній працюють лише чоловіки. Жінки швидко оволодівають професіями, які стереотипно вважалися суто чоловічими. Не виняток -і служба в підрозділах Національної поліції України та органах ДСНС. Жінок у цих галузях ще не так багато, та все ж віриться, що це просто справа часу. Головне, що на законодавчому рівні жінки вільні у виборі професії.
Станом на березень 2024 року в ДСНС Полтавщини працює 250 жінок на різних посадах. Юлія Дондоха – начальниця 8-го Державного пожежно-рятувального посту (смт. Семенівка). Раніше була молодшою інспекторкою сектору державного нагляду та провідною інспекторкою районного сектору, за плечима має 18 років стажу служби.
Свій шлях у системі ДСНС пані Юлія розпочала ще у 2005 році, після закінчення Хорольського аграрного коледжу. Тут же, у колективі рятувальників, познайомилася із своїм майбутнім чоловіком – Юрієм Дмитровичем, який теж багато років життя присвятив цій службі. Донедавна саме він очолював колектив 8-го Державного пожежно-рятувального посту (смт. Семенівка). А після того, як Юрій Дмитрович вийшов на заслужений відпочинок, Юлії Тахірівні, як досвідченій рятувальниці, професіоналці своєї справи, запропонували очолити чоловічий колектив із 19 рятувальників. За короткий час своєю відповідальністю, відданістю улюбленій роботі вона підтвердила, що на своєму місці. Та й чоловік, із яким багато років працювала пліч-о-пліч, розуміє специфіку і складність роботи, завжди підтримує і допомагає.
Юлію Дондоху часто запитують, чому вона вирішила стати рятувальницею. На це вона відповідає, що завжди хотіла бути корисною для суспільства та допомагати людям. Справу життя обирала свідомо, і за всі ці роки, зізнається, що як би не було складно, але не шкодує, що скільки років уже пропрацювала на цій роботі і продовжує трудитися. А професію рятівника/рятувальниці вважає дуже важливою у суспільстві, і наголошує, що буде лише краще для ДСНС, якщо кількість жінок у колективах рятувальників ставатиме більше.
Юлія Тахірівна постійно цікавиться справами особового складу 8 ДПРП (смт. Семенівка), продовжує покращувати матеріальний стан очолюваного підрозділу, керує пожежно-рятувальним відділенням та особисто бере участь у ліквідації небезпечних подій в районі виїзду.
Зараз пані Юлія заочно навчається у Харківському Національному університеті цивільного захисту, аби покращити свої професійні знання. Окрім того, зараз часто у їхній підрозділ приїздять медики – волонтери із Червного Хреста, навчають рятувальників надавати першу медичну допомогу.
Також у їхньому підрозділі реалізується ще одна важлива і корисна ініціатива – в їхньому загоні працює психолог, котрий надає кваліфіковану допомогу в тому числі і безпосередньо самим рятувальникам. Адже і їм часто буває непросто пережити різні критичні ситуації на роботі.
Піклується про пожежну безпеку своєї громади і активно долучається до розвитку добровільної пожежної охорони. Курсанти, які проходять стажування в даному підрозділі, показують високі знання під час складання заліку.
Сьогодні Юлія Тахірівна – одна із небагатьох жінок на керівних посадах у Службі порятунку. Вона має активну життєву позицію та залюбки бере участь у різноманітних суспільних заходах, в тому числі популяризує професію рятувальника/ рятувальниці.
“Гендерна рівність для мене – це, насамперед, можливість розвиватися, здобувати знання та працювати в професії, яку ти сама обираєш, не мати штучних та необгрунтованих заборон”, – каже пані Юлія.
Впровадження гендерної рівності на засадах принципу рівних прав і рівних можливостей жінок та чоловіків є одним із головних пріоритетів демократичних перетворень в Україні. Але, незважаючи на таку спрямованість державної гендерної політики, в українському суспільстві дотепер спостерігаються диспропорції у соціальних позиціях чоловіків і жінок, які є найбільш вираженими у професійній сфері, зокрема у силових структурах, що традиційно вважаються суто “чоловічими”.
На разі триває процес реформування правоохоронної системи України, водночас спостерігається тенденція до збільшення кількості жінок працівниць поліції.
Якщо розглянути, наприклад, матеріальне забезпечення, то в Національній поліції є формений одяг для жінок, головні убори, взуття. Це не чоловіче взуття маленького розміру, а саме жіноче. Заробітна плата у поліцейських залежить від посади та звання.
Коли починався набір до патрульної поліції, у 2015 році, власне, тоді і робився акцент на запрошенні до служби жінок. Згадайте, це було щось нове для української реальності. Жінки отримали змогу працювати безпосередньо в патрулі, обслуговуючи виклики лінії “102”. Раніше жінки здебільшого працювали в слідчих підрозділах, дільничними, ювенальними інспекторами, а наприклад, в тодішньому ДАІ і в патрульно-постовій службі взагалі жінок були одиниці.
За даними Національної поліції у період з 2018 року по 2020 рік кількість працюючих у поліції жінок працівниць зросла з 19,6 % до 22%. У Гребінківському секторі поліцейської діяльності працю-ють кілька офіцерок. Марина Гуменюк – старша інспекторка СІП Лубенського РВП, капітанка поліції, прийшла працювати тоді ще у Гребінківський районний відділ міліції у 2013 році. Ще з дитинства вона мріяла допома-гати людям, захищати їхні права. Тож вибір професії був свідомим та виваженим. У 2015 році вона пройшла переатестацію з ре-комендацією на підвищення. Адже Марина має вищу юридичну освіту, в свій час вона навчалася в Академії праці та соціальних відносин на юридичному факуль-теті, добросовісно виконує свої обов’язки.
Ольга Куц, старша інспекторкаСЮП Лубенського РВП (капітанка поліції) має багато функціональних обов’язків. І серед іншого часто зустрічається зі школярами. Головною метою таких зустрічей є попередження протиправних дій з боку дітей та застереження їх від небезпеки. Ольга Геннадіївна розповідає підліткам про види правопорушень, які часто трапляються у шкільному середовищі та на вулиці, про правила безпечного поводження в Інтернеті, акцентувалась увага на видах відповідальності учнів та їх батьків за скоєні правопорушення. Особливу увагу приділяє темі булінгу в сучасному суспільстві. Зустрічі проходять у формі діалогу, підлітки отримують корисну інформацію для самоосвіти.
Аліна Миколаївна Бутенко, старша інспекторка САП ЛубенськогоРВ (капітанка поліції) працює у правоохоронних органах 16 років. Вона добре справляється із своїми функціональними обов’язками, хоча часом доводиться непросто. Але Аліна Миколаївна має досвід, витримку, її професійні якості підкажуть, як діяти в тій чи іншій ситуації.
Анна Олександрівна Гончарова, тимчасово виконує обов’язки начальниці СД ВП№1 Лубенського РВП, вона – старша лейтенантка поліції. На службі уже 5 років. Після закінчення школи у неї не було вагань, куди йти навчатися, вона планувала здобути юридичну освіту і працювати у правоохоронних органах. Після закінчення вузу Анна Олександрів-на вирішила взяти участь у конкурсному відборі для роботи у поліції. Успішно склала необхідні тести, пройшла медич-не обстеження та співбесіду. Не виникло проблем у дівчини і з перевіркою рівня фізичної підготовки.
Варвара Вікторівна Черниш – поліціянтка з реагування пат-рульної поліції СПД№1 ВП№1 Лубенського РВП, сержантка поліції потрапила до патрульної служби теж не випадково. Це був її свідомий вибір і велике бажання. Пройшла конкурсний відбір і тепер ось уже протягом двох років патрулює вулиці нашої громади. За показниками в ро-боті вона зараз – краща патруль-на по території обслуговування.
З кожним роком у право-охоронних органах нашої держави стає все більше жінок, і цей процес не зупинити. Є лише кілька моментів, які важливі при цьому. У боротьбі за рівні права важливі і зусилля жінок-службовиць, і підтримка громадського суспільства.
Світлана Педоряка.
Фото авторки та з Інтернет-джерел.
Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу.
