Війна не прийшла до нашого міста, завдячуючи воїнам-захисникам. Та щодня ми відчуваємо небезпеку і страх, хвилюємося за рідних, які боронять нас на передовій. Українці вже давно зрозуміли, що потрібно об’єднуватися та допомагати нашим захисникам. Багато благодійних заходів зі збором коштів проходить і в Гребінківській громаді. Та сьогодні хочемо розповісти про наших земляків, які виїхали з України, але залишилися українцями і допомагають ЗСУ, волонтерять та організовують благодійні акції. Наші гребінківці знайомі з голосом Анни Вельбой, випускниці Гребінківської гімназії, вихованки дитячої музичної школи. Анна до війни була активною учасницею культурно-мистецьких заходів у Гребінці. Зараз вона мешкає у Берліні і погодилася поспілкуватися з нами.
– Анно, коли ви виїхали до Німеччини? Де вас застало повномасштабне вторгнення рашистів в Україну?
– Майже два з половиною роки тому я приїхала до Німеччини, а саме, до Берліну, в пошуках роботи. Вже прийшов час повертатися додому, але в Україні почалася війна. Я була вимушена залишитися в чужій країні.
– Що “змусило” вас не залишатися осторонь від страждань земляків?
– В один день, працюючи на роботі, я слухала українське радіо. На чужині важливо мати інформацію про те, що відбувається на рідній землі. Особливо, коли там війна… Я почула дуже цікаве та щемливе інтерв’ю дівчинки, якій було 13 років, і вона збирала кошти для допомоги Збройним Силам України. В цей момент я зрозуміла, що мені теж потрібно діяти. Саме того дня я стала учасницею благодійного фонду “Solar Universe”.
– Чим займається цей фонд?
– Цей фонд займається допомогою українським родинам за кордоном, підтримкою сімей та одиноких матусь з дітьми. У Німеччині багато українців, які були вимушені тікати від війни. Я стала волонтеркою на заходах для українських діток. Ми прагнули створити для них свято та атмосферу рідного дому.
– Анна, як об’єднуються українці в Берліні, щоб допомагати коштами нашим захисникам?
– Творчі люди завжди вміли об’єднуватися за українською піснею та добрими справами. Я стала учасницею благодійного концерту в українському барі “SpaceMeduza” у Берліні. Там збираються всі талановиті та працьовиті українці, організовують концерти та виставки. Наші землячки-майстрині представили свої роботи на продаж. Тоді вдалося зібрати понад 400€ на допомогу ЗСУ.
– А як вам вдалося здивувати берлінців українськими колядками?
– Я пройшла кастинг, щоб потрапити до Української Капели в Берліні. Ця капела була створена трьома талановитими людьми: професійною співачкою, диригентом зі стажем більше 30 років, і продюсеркою! Так, ми дійсно провели першу коляду в Берліні, до нас цього ніхто не робив. Ми імітували українську традицію коляду-вання у німецькому місті. Ми виконували наші відомі в усьому світі пісні – “Щедрик”, “Нова радість стала”, “Добрий вечір тобі” . Згодом репортаж з нашої коляди потрапив на сторінки журналу “Fokus”.
– Аня, як “зав’язалася” ваша любов з українською піснею, з творчістю?
– У Гребінківській гімназії любов до української мови та літератури передала мені мій класний керівник Наталенко Олена Адамівна. Я почала писати вірші, а іноді пісні, які поки що ніхто не чув і не бачив. Моє музичне творче життя почалося з дитячої музичної школи, зараз вже Гребінківська дитяча школа мистецтв. В маленькій, не яскравій, і дуже сором’язливій дівчинці допомогла відкрити талант Гринь Наталія Олексіївна! Мені здається, що частинку любові до музики мені подарував і мій батько -Олександр Вельбой. Він один із засновників мото- рок фестивалю “Небеса”, на якому я вперше виступила в 10 років. Це стало невід’ємною частиною мене, я дуже хочу, щоб цей фестиваль знову відродився.
– Чи залишається за кордоном відчуття єднання з маленькою Батьківщиною?
– Так. За кордоном мене часто запитують, звідки я. Завжди з гордістю кажу, що з міста Гребінки, це прекрасна Полтавщина. Я спочатку дивувалася, що майже кожен, хто мене запитував, знає наше місто. Тоді ми разом згадуємо Гребінку з теплом, ділимося спогадами. Вже тепер я не дивуюся, бо наші талановиті люди дають про себе знати в усіх куточках світу!
– Аня, які благодійні акції у Берліні проводять українці? Хто збирається на такі заходи?
– Ми були учасниками ходи, присвяченої пам’яті жертвам Другої світової війни. Тоді ми пройшлися вулицями Берліну під жовто-блакитними стягами. Це знову ж таки було вперше для Німеччини. До нас долучився посол України Олексій Макеєв.
Українцям вдалося організувати концерт в Immanuelkirche, це така церква в Берліні. На благодійному заході вдалося зібрати майже 1 400€ на шоломи для морських піхотинців. Ми також колядували каналу UA Перший на ярмарку біля палацу в Charlottenburg. Останні наші концерти були присвячені Коляді. Ми вже професійно не тільки виконували роль музичного супроводу, але й співпрацювали з українським театром в Берліні.
– Анна, які маєте плани та сподіваня на майбутнє?
– Плани на майбутнє грандіозні. Потрібно йти тільки вперед, і з українською піснею!
– Аня, дуже дякуємо за розмову та за вашу позицію.
