Наприкінці грудня відзначається професійне свято – День енергетика. Професія енергетика стала особливо помітною в час війни. Працівникам цієї галузі дуже часто під постійним обстрілами доводиться оперативно відновлювати подачу електроенергії для населення та для промислових підприємств, усувати наслідки обстрілів, які здійснюють рашисти.
Сьогоднішня розповідь про ветерана енергетичної галузі, добросовісного і відповідального працівника Гребін-ківського району електромереж Івана Івановича Ковтуна, який багато років працював майстром групи по ремонту підстанцій. Більше сорока років трудився Іван Іванович у Гребінківському районі електромереж, так раніше називалося підприємство, яке забезпечувало електроенер-гією увесь тодішній Гребінківський район. Молодим хлопцем Іван Іванович у свій час закінчив технікум у Харкові, згодом працював у Ризі. Але його завжди тягло у рідні краї. Життя склалося так, що він оселився у Загребеллі і влаштувався працювати у наш Гребінківський РЕМ. В ті часи підприємство тільки починало розвиватися, розширюватися, споруджу-валися підстанції, електромережі простягалися у всі найвіддаленіші куточки району. На початок сімдесятих років Гребінківське підприємство було частиною Пирятинської дільниці. А вже згодом стало окремим потужним підприємством. Іван Іванович пригадує, коли він прийшов сюди працювати, колектив енергетиків очолював Петро Іванович Запорожець. І ось тоді розпочався розвиток самого підприємства. Збільшувався колектив, для забезпечення роботи мереж і підстанцій виділялася техніка – трактори, вантажівки. Тож виникла необхідність будувати виробничі приміщення. Згодом начальником Гребінківського РЕМу був призначений В.М.Чубатий.
Працівники підприємства споруджували і адміністративний корпус, і майстерні, і гаражі та багато іншого необхідного. Працювали так званим господарчим методом. Підприємство забезпечувало будівельними матеріалами, а працівники самі мурували стіни, будували дахи, заливали підлоги, встановлювали вікна та двері. Працювали на совість, старалися, бо ж будували для себе та на довгі роки. Але підприємство потурбувалося і про самих працівників, в той час Гребінківський район електромереж споруджував багато житлових будинків. Квартири отримували працівники за чергою.
Утворена на базі Гребінківського РЕМ, філія стала структурним підрозділом ВАТ “Полтаваобленерго” – одного з найпотужніших вітчизняних операторів електро-енергетичного сектора. Працівники підприємства і тоді, і тепер забезпечують безперебійне і постійне постачання мешканцям Гребінківщини електроенергії. Лише з початком повномасштабного вторгнення через обстріли виникали різні труднощі і перебої у постачанні електроенергії. Енергетикам непросто було тримати все під контролем. Адже минулої зими наша енергосистема дуже постраждала. Та все ж енергетики і тоді, і тепер добре справляються із труднощами. А ми завдячуємо їм, що не шкодуючи власних сил – намагаються якнайшвидше усе полагодити і забезпечити споживачів безперебійною енергією. За останні роки багато змін відбулося, скорочувався колектив, змінювалася структура підприємства, змінювалися керівники. Але й досі живуть славні трудові традиції, котрі були закладені ще за часів створення підприємств.
Іван Іванович добрими словами згадує усіх своїх колег, усіх, з ким доводилося працювати пліч – о – пліч багато років. Декого вже немає серед живих, але теплі спогади про спільні роки праці живуть у серцях живих. Згадав Іван Іванович теплими словами колишніх своїх колег: майстра міської дільниці Миколу Івано-вича Гришка, майстра сільської дільниці Миколу Сергійовича Литвиненка, багаторічного заступника начальника Михайла Васильовича Доброволянського та багатьох інших.
Та багато колег Івана Івановича і досі проживають у Гребінці. Вони дуже радіють випадковим зустрічам. Але все частіше спілкуються телефоном. Є їм про що поговорити і що згадати із Заслуженим енергетиком України, колишнім бригадиром групи по ремонту підстанцій Миколою Васильовичем Щовко-плясом, колишнім бригадиром міської дільниці Олексієм Андроновичем Гунягою, колишнім інженером лабораторії Віталієм Степановичем Сухоносом, колишнім водієм РЕМу Олексієм Андрійовичем Гуртовенком, колишнім трактористом ямобура Миколою Федоровичем Гуглею та багатьма іншими.
Для них велика радість зустрітися і згадати минулі часи, як були молодими, не турбували хвороби. І вони дружнім великим колективом працювали, будували, ремонтували підстанції, були активними і у громадському житті.
У 2011 році він вийшов на заслужений відпочинок. Присвятив себе повністю домашнім справам, улюбленим заняттям. Разом з дружино Катериною Ігорівною вже більше сорока п’яти років вони разом. Виховали двох хороших синів, тепер допомагають дітям виховувати онуків. Кожного літа онуки приїздять у затишний будинок до дідуся та бабусі. Вся родина з великою радістю гостює у затишному будинку. Особливо тут добре влітку, коли під тінню винограду можна посидіти і порозмовляти, посмакувати смачними стравами, які зготує Катерина Ігорівна і послухати оповідки, безліч яких знає Іван Іванович. А головне – отримати заряд оптимізму та наснаги.
Фото з родинного архіву сім’ї Ковтунів.
