Упродовж усього свого існування людство напрацьовувало певні шаблони поведінки та світосприйняття, що значною мірою полегшувало існування і комунікацію. Однак якщо одні шаблони стали корисними (наприклад, не лізти глибоко у воду, якщо не вмієш плавати, бо втонеш), то інші – шкідливими. До таких належать гендерні стереотипи. Що це таке, чим вони небезпечні і як їм протидіяти – поговоримо далі.
Що таке гендер?
За визначенням, яке міститься в єдиному документі – Стамбульській конвенції (Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами), ратифікованій Україною у вересні 2022 року, гендер – це соціально закріплені ролі, поведінка, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків.
А що ж таке гендерні ролі?
Гендерні ролі – це моделі очікуваної поведінки жінок та чоловіків у соціумі відповідно до тих соціокультурних умов, у яких вони живуть
Наприклад, в українському суспільстві (та й не тільки) донедавна вважалося, що основна роль жінки – бути матір’ю, а чоловіка – годувальником.
Тоді що таке гендерні стереотипи?
Гендерні стереотипи — це традиційні уявлення суспільства щодо того, якими мають, або, навпаки, не мають бути жінки та чоловіки. І ці уявлення поширюються на всіх.
Гендерні стереотипи можуть стосуватися:
– зовнішності чоловіків і жінок (зачіска, одяг, макіяж тощо)
– рис характеру і поведінки (наприклад: «усі жінки – ніжні», «усі чоловіки повинні бути сильними»)
– гендерних ролей у суспільстві (наприклад, няня, прибиральниця вважається переважно «жіночими» заняттями, а бути інженерами, керівниками міст і країн – «чоловічими»).
Уявлення про “берегиню” та “мисливця” і є найяскравішим прикладом найбільш популярного гендерного стереотипу. На основі цього формуються уявлення про розподіл сімейних обов’язків: нібито головний обов’язок жінки — народжувати дітей та організовувати побут, а чоловік, в свою чергу, має забезпечувати родину грошима та їжею.
Ми звикли використовувати усталені шаблони мислення, забобони, які як правило, не мають безпосереднього відношення до реальності.
Поговоримо про це докладніше.
Ви ніколи не замислювалися, чому чоловіки майже не йдуть у відпустку по догляду за дитиною? Подумайте, пригадайте, чи багато серед ваших знайомих татусів, які замінили жінку у цій ролі? Народити – це одне, а дбати про дитину до 3-х чи 6-ти років мають обидвоє, хтось із родини бере відпустку, а хтось працює. Поки прикладів, що відпустку бере саме батько – небагато. Хоча, не можна сказати, що татусі якісь невправні, чи нечутливі, чи не розберуться з памперсами та кашами. Ні, тут грає провідну роль саме той гендерний стереотип. В даному випадку, його створили штучно. Виявляється, раніше, навіть у законодавстві було прописано, що у відпустку по догляду за дитиною повинна йти мама. І лише у 2021 році були внесені зміни до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною. Отож, як чоловіки, так і жінки, мають рівне право скористатися відпусткою по догляду за дитиною та отримувати державну допомогу; таке право мають й інші родичі, які фактично доглядають за дитиною, при цьому без вимог до їх статі.
Законодавство врегульоване, а от чи відбулися докорінні зміни у суспільстві? Із цим питанням ми звернулися до лікарки-педіатрині Гребінківського Центру ПМСД із великим досвідом Людмили Василівни Кириченко. І ось, що вона розповіла:
– За увесь період моєї роботи дитячим лікарем я пам’ятаю лише один випадок, коли тато був у так званій «декретній» відпустці, бо у мами був у той час злет кар’єри. Він добре справлявся, принаймні і дитина, і він сам були задоволені. Також чоловіки вкрай рідко беруть «лікарняний», щоб доглянути за хворою дитиною.
Поговоримо про інший гендерний стереотип – жінки погані водійки, вони не можуть освоїти техніку, їм підвладна лише кухонна машина та пралка. Не так давно я познайомилася із дуже унікальною жінкою – Ніною Миколаївною Фесенко.
Насамперед – це людина величезної життєвої енергії, вона завжди в русі, завжди зайнята. Її рідні жартують: щоб маму застати вдома, треба заздалегідь домовлятися, так би мовити, купувати квиток. Ніна Миколаївна зараз на заслуженому відпочинку, але відпочиває вона рідко. Активно займається художньої самодіяльністю. А ще Ніна Миколаївна – руйнівниця гендерних стереотипів з великим стажем. Ще на початку сімдесятих років минулого століття вона освоїла чи не усі «чоловічі» професії у колгоспі – вона була й шоферкою, і трактористкою, і помічницею комбайнера.
– Я всьому навчалася сама. Була дуже завзята до роботи, ще зі шкільної парти тягло мене до техніки, була помічницею комбайнера, навчилася на полі водити машину та трактор, – розповідає Ніна Миколаївна, – а коли прийшла на заняття до автошколи, то там лише один раз посадили за кермо вантажівки і відправили додому. Мовляв, ось вам права, і кермуйте. Навчатися вам уже не треба.
Ніна Миколаївна за кермом уже багато років. Спочатку чоловіки-водії дивилися на неї з недовірою, а потім, коли бачили, як вона справляється зі своїми обов’язками, починали поважати. Тож цей авторитет вона завойовувала тяжкою працею.
А ось жінки, навпаки, у більшості заздрили, що вона так легко кермує вантажною машиною на роботі, а вдома – мотоциклом. Тепер Ніна Миколаївна дуже рада, що сьогодні все більше жінок не бояться вчитися кермувати.
Наприкінці вісімдесятих у наше життя увірвалося багато змін. Вони впливали на нашу свідомість і досі формують суспільну думку. Серед них – реклама.
Для привернення уваги аудиторії бренди часто використовують стереотипні зображення чоловіків та жінок, де жінки часто оголені, їхні образи сексуалізовані.
Вершиною цього айсберга була реклама будівельної компанії, яка кілька років тому була розміщена не на одному бігборді.
У багатьох країнах світу,а також в Україні сексизм у рекламі заборонений на законодавчому рівні.
Так, наприклад, у 2019 році у Британії вперше заборонили рекламу через гендерні стереотипи в ній. Йдеться про рекламні відеоролики американської компанії Mondelez та німецького автовиробника Volkswagen. Глядачі збурилися через те, як розподіляють у цій рекламі соціальні ролі чоловіків та жінок. У одній рекламі жінці відведена пасивна роль матері з візочком, у той час як чоловіки займаються спортом та підкорюють космос. У іншому ролику чоловіків представляють як поганих батьків, які не спроможні доглянути за немовлятами.
У липні 2019 року в Україні оштрафували мережу магазинів Цитрус — судовий позов подала організація із захисту прав жінок Гармонія Рівних. Суд цей позов задовольнив, зобов’язавши Цитрус сплатити штраф у 6,8 тис грн.
У вересні 2021 року було прийнято зміни до Закону України «Про рекламу», згідно з якими заборонено розміщувати текстовий чи візуальний контент, що демонструє перевагу однієї статі над іншою, стереотипні ролі чоловіків і жінок, насильство за ознакою статі, використовувати зображення тіла людини або його частин як сексуальний об’єкт тощо.
Стереотипи обмежують і тих, хто ними послуговується, і тих, хто намагається їм відповідати. Перші перестають розвиватися, оскільки не можуть сприйняти іншу думку і розширити свою картину світу. Такі люди не пристосовані до сьогодення, адже поки вони живуть за застарілими штампами, світ вже абсолютно інший.
Другі або стикаються з розчаруванням і депресією у спробах відповідати чужим очікуванням, або зазнають тиску на шляху власної реалізації.
Навішення ярликів заважає самореалізації, отриманню роботи, соціалізації та життю загалом.
Як долати гендерні стереотипи
Якщо на державному рівні це питання регулюється законодавством, то на рівні суспільства відповідальність лежить на кожному і кожній із нас. Стереотипи, а в їх результаті й упередження щодо жінок і чоловіків — набуті, з ними людина не народжується. Тому, виховуючи дітей, варто впливати на їх інформаційне поле, бо у них ще відсутнє критичне мислення, обговорювати почуті від них стереотипні фрази, не ділити ігри та заняття на «дівчачі» чи «хлопчачі», не нав’язувати їм моделі поведінки чи зовнішнього вигляду.
Позбутися стереотипних кліше дорослим можна, якщо вчитися критичному мисленню. Знаходити потрібну інформацію – тепер для цього багато можливостей і ресурсів. Жити за гендерними стереотипами – це обмежувати права і свободи жінок і чоловіків. Небезпека гендерних стереотипів у тому, що вони переростають в упередження і дискримінацію. Почув, наприклад, хлопець у дитинстві від друзів осуд чи насмішки, коли сказав, що хоче бути вихователем і не реалізувався у сфері, яка б була до душі, бо то, буцімто не «чоловіча» справа. Не почула б дівчина, що хоче бути рятувальницею, що це не «жіноча справа», займалась би улюбленою справою. Прикладів, коли обмежують твій вибір – немало. І треба мати сильний характер, як у нашої героїні Ніни Миколаївни, що зайнятись улюбленою справою.
Не обмежуймо свої мрії і бажання гендерними стереотипами.
Світ набагато цікавіший, коли різноманітний.
