Багато гребінківців береже спогади про своїх рідних і близьких, зберігає речі, які про них нагадують, документи та світлини. А ось коли ця пам’ять поколінь передається нащадкам, вона залишається у віках. Таку добру справу вирішив зробити для гребінківців Григорій Андрійович Іващенко, колишній керуючий Гребінківського відділення банку “Україна”.
У родині з діда-прадіда з повагою відносилися до документів та речей, фотографій та книг. Григорій Андрійович і досі зберігає речі, які належали його мамі – Анні Кононівні Кравченко. Як реліквію, бережуть батьківські родинні фотографії; світлини братів, що не повернулися з Другої Світової війни. А як незвично для сучасників виглядають шкільні документи мами -похвальний лист та свідоцтво про освіту. В них зазначається, що “Анна Кононівна Кравченко – дочка козака, православного віросповідування успішно закінчила курс навчання в Кейбалівському початковому народному училищі Пирятинського уїзду”. Документи написані каліграфічним почерком на великих аркушах паперу з портретами правлячої династії імператора.
Багато про своїх господарів розповідає і старовинний одяг. На Полтавщині серед жіночого вбрання набули широкого вжитку корсетки. Збереглися вони і в родині Іващенків від бабусі. Корсетки разом з вишитими сорочками Анна Кононівна вдягала на свята.
Корсетки – це безрукавки, які шиються до стану, до талії. Корсети були різної форми та довжини, ніколи не мали підкладки. Шилися здебільшого з тонкої бавовняної тканини – оксамиту або шовку.
Шовкові та вовняні корсетки обшивалися чорними або вишневими оксамитовими нитками, а оксамитові – червоними або блакитними стрічками.
Застібувалися корсетки з лівого боку або посередині.
Корсети носили усі – як багаті панянки, так і прості дівчата. Подібно намисту, корсетка була показником фінансковго стану та соціального сатусу – чим дорожча тканина та пишніше оздоблення, тим багатша була господиня. Купити корсетку дівчата могли на спеціалізовних ринках, або ж по індивідуальногому замовленню у кравчині. Відсутність рукавів та глибокий виріз дозволяли відкрити усю красу дівочої вишитої сорочки.
Такі святкові мамині корсетки зберіг для нащадків Г.А.Іващенко. Своїм скарбом він вирішив поділитися з Гребінківським краєзнавчим музеєм.Відвідувачам музею буде цікаво побачити, в якому одязі ходили наші прабабусі на початку минулого століття.Григорій Андрійович вручив український традиційний одяг директору Гребінківського міського краєзнавчого музею Л.А.Безвиненко. Людмила Андріївна подякувала за такий неоціненний подарунок.
