Волонтерський рух – одна із найпрогресивніших течій у сучасному нестабільному і соціально-нестійкому житті, особливо в даний час, коли Україна перебуває в стані війни з російською федерацією. Волонтерами є люди, які мають добре серце, щедру душу і люблять людей. Найголовнішою ознакою волонтера є те, що частину свого вільного часу, сил, енергії, знань, досвіду добровільно витрачає на здійснення діяльності, яка є корисною окремим людям і суспільству загалом.
Саме таким є наш земляк Анатолій Чернишенко, який працює у Гребінківському територіальному центрі соціального обслуговування населення.
Анатолій ніколи не цурався того, що й сам є особою з інвалідністю але це не зупиняло його робити добрі справи. В юному віці він втратив батьків, його виховували дідусь та бабуся. Більше 10-ти років тому помер дідусь, але Анатолій береже добрі спогади про нього. А життєві уроки дідуся стають йому у пригоді і донині. Зараз він проживає з бабусею. Він допомагає їй долати життєві труднощі з огляду на поважний вік та підтримувати здоров’я допомагаючи у буденних справах, а вона – підтримує його добрим словом, своєю любов’ю, через які закладає у нього щедре і добре ставлення до людей.
В 2010 році, під час завершення навчання в Харківському обліково-економічному технікумі за спеціальністю «Соціальна робота», розпочав свою трудову діяльність соціальним працівником відділення соціально-побутової адаптації (зараз перейменовано на відділення денного перебування) Гребінківського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Полтавської області. На цій посаді працює і в даний час.
Але Анатолій не з тих, хто буде сидіти на місці. Неспокійна вдача, постійне бажання саморозвитку не дозволяють йому зупинятися на досягнутому. Жага до підвищення свого професійного рівня привели Анатолія в 2014 році до Чернігівського національного технологічного університету за напрямом підготовки – «Соціальна робота», де він вже більш поглиблено оволодів професійними та організаторськими навичками соціальної сфери.
Його хобі – подорожі та відео зйомка. Постійно вдосконалює свою майстерність. І навіть більше, віднедавна Анатолій – знову студент. Він вирішив удосконалити свої навички відео і фотозйомки, та вступив на навчання до Канівського фахового коледжу культури і мистецтв за спеціальністю «Аудіовізуальне мистецтво і виробництво».
Анатолій – оптиміст, завжди намагається знаходити вихід зі складних ситуацій, яких у його житті було вдосталь. Більше того, він завжди намагається підтримати інших людей у скруті. Оскільки на роботі часто до них у територіальний центр звертаються літні люди з різними проблемами. І ці проблеми не завжди можна вирішити у робочий час, тому, за першої ж можливості, він прагне допомогти і у свій вільний час.
«Ми звертаємось до нього з різних питань: придбати ліки в аптеці, проконсультувати з питань користування телефоном чи комп’ютером і таке інше. – розповідає Валентина Рябокінь, жінка, яка вже багато років проживає сама і часто звертається до Анатолія по допомогу — Він завжди приходить на допомогу. Щиро і сердечно дякуємо Анатолію за його добру душу і щедрі справи, повагу до людей поважного віку, тимчасово переміщених осіб та інших».
Але знають Толю не лише літні мешканці громади. Він – активний користувач соціальних мереж. Веде кілька сторінок у Фейсбуці, окрім особистої. Це і сторінки Гребінківського міського краєзнавчого музею… він, до речі, там теж працює. Захоплюється краєзнавством, вивчає мистецтво, подорожує. А віднедавна йому доручено наповнювати інформацією сайт відділу культури і туризму нашої громади, доки колега у відпустці. Вже давно Анатолій має і свою творчу сторінку авторських відеосюжетів, життєвих афоризмів, яка присвячена також і популяризації творчості земляків та його друзів. Через повномасштабне вторгнення його діяльність теж змінилася. Все менше є приводів для творчих роздумів, тож Анатолій більше часу присвячує волонтерству, яке є багатогранним та тісно пов’язане зі сферами його діяльності. З лютого 2022 року бере активну участь у численних благодійних акціях, які спрямовані на збір коштів нашим захисникам та загалом на підтримку Збройних Сил України. Оскільки Анатолій дуже любить подорожувати, іноді ділиться світлинами та відеороликами про свої подорожі до цікавих історичних чи природних куточків нашої Батьківщини. Минулоріч побував у Львові, звідки висвітлював дійства Сорочинського ярмарку які, у зв’язку з воєнним станом, проводилися саме там. А вже цього року він побував у робочому відрядженні у Полтаві, де з нагоди Міжнародного дня музеїв відбувся Туристично-музейний форум, там Анатолій представляв діяльність Гребінківського міського краєзнавчого музею.
Навіть захоплення та благодійність у житті людини тягнуть за собою витрати: часові, грошові, енергетичні, а отже йому доводиться чимало вкладатися у підтримку робочого стану або ж оновлення комп’ютерних компонентів чи відеотехнічних засобів – все це в міру власних ресурсів. Втім, Анатолій оптиміст, завжди намагається знаходити вихід зі складних ситуацій, яких у його житті було вдосталь. Більше того, він завжди намагається підтримати інших людей у скруті. Оскільки на роботі часто до них у територіальний центр звертаються літні люди з різними проблемами, і ці проблеми не завжди можна вирішити у робочий час, Анатолій в міру своїх можливостей допомагає і у свій вільний час.
Шлях до успіху – не пряма бігова доріжка, скоріше ґвинтові сходи, іноді досить круті. Тому знайти своє місце в житті, домогтися професійних результатів нелегко навіть здоровій людині. А як доводиться людині з інвалідністю – важко навіть уявити.
– «Незважаючи на минулі втрати і життєві потрясіння, я – щаслива людина! Щасливий своєю родиною, людьми, які мене оточують, тим, що маю роботу за спеціальністю, займаюсь улюбленою справою, яка приносить радість, користь і задоволення мені та оточуючим» – переконливо стверджує Анатолій Чернишенко.
А планів на майбутнє у Анатолія дуже багато. Тож, хочеться побажати йому здоров’я, віри у свої сили та впевненості, успіхів у всіх починаннях, аби всі плани та задуми обов’язково здійснилися!